Вільгельм Крізоллі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільгельм Крізоллі
Народився 20 січня 1895(1895-01-20)
Берлін, Німецька імперія
Помер 12 вересня 1944(1944-09-12) (49 років)
Пістоя, Тоскана, Італія
Поховання Futapass German military cemeteryd
Країна  Німецька імперія
Діяльність військовослужбовець
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання  Генерал-лейтенант
Батько Rudolf Crisollid
Брати, сестри Karl-August Crisollid
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Пам'ятна військова медаль (Австрія)
Пам'ятна військова медаль (Австрія)
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Нагрудний знак «За танкову атаку»
Нагрудний знак «За танкову атаку»

Вільгельм Крізоллі (нім. Wilhelm Crisolli; 20 січня 1895, Берлін, Німецька імперія12 вересня 1944, Пістоя, Королівство Італія) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія[ред. | ред. код]

4 серпня 1914 року вступив в Прусську армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 26 серпня 1939 року — командир 3-го батальйону 8-го стрілецького полку. Учасник Польської і Французької кампаній. З 3 червня 1940 року — командир свого полку. Учасник Балканської кампанії та Німецько-радянської війни. 31 січня 1942 року важко поранений і направлений на 6 тижнів в курортний лазарет Марієнбада, після чого 20 березня 1942 року був відправлений в резерв ОКГ. З 1 травня 1942 року — командир 13-ї стрілецької бригади. 30 жовтня 1942 року знову відправлений в резерв. З 1 грудня 1942 по 15 травня 1943 року виконував обов'язки командира 13-ї, з 20 травня по 27 червня 1943 року — 16-ї танкової, з 10 по 14 липня — 333-ї піхотної, з 25 липня по 22 серпня — 6-ї танкової дивізії. З 25 листопада 1943 року — командир 20-ї авіапольової дивізії. 12 вересня потрапив в засідку, влаштовану італійськими партизанами, отримав важку травму голови і загинув.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Dermot Bradley (Hrsg.), Karl-Friedrich Hildebrand, Markus Rövekamp: Die Generale des Heeres 1921–1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 2: v. Blanckensee–v. Czettritz und Neuhauß. Biblio Verlag, Osnabrück 1993, ISBN 3-7648-2424-7, S. 478–479.
  • Thomas Medicus: In den Augen meines Großvaters. Deutsche Verlags-Anstalt, München 2004, ISBN 3-421-05577-7.
  • Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2

Посилання[ред. | ред. код]