Вільногірськ
Вільногі́рськ — місто у Дніпропетровській області, у Кам'янському районі, розташоване у верхів'ї річки Домоткань, на відстані 95,8 км на захід від обласного центру (автошляхами Н08, Т 0429 та Т 0415). Населення на 1 січня 2016 року становить 23.5 тис. осіб. Є адміністративним центром Вільногірської міської громади.
Географія[ред. | ред. код]
Місто належить Кам'янському районові, розташоване за 62 км від районного центру автодорогою Т 0415, Т 0429 і Т 0412. Лежить на одному з витоків річки Самоткань. Місто є адміністративним центром Вільногірської міської громади. Через місто проходять автомобільні дороги Т 0415 і Т 0423, а також залізниця, станція Вільногірськ.
Історія[ред. | ред. код]
Виникнення Вільногірська пов'язане із промисловим освоєнням покладів титанових руд — циркон-рутил-ільменітового родовища біля витоків Самоткані. У квітні 1956 року було ухвалено рішення про будівництво гірничо-металургійного комбінату і робітничого селища. 12 серпня 1956 року є офіційною датою заснування (будівництво з липня) Вільногірська.
16 червня 1958 року рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради населеному пункту при будівництві гірничо-металургійного комбінату була присвоєна назва Вільногірська, оскільки селище виникло поблизу станції Вільні Хутори (та по гірничо-металургійному комбінату).
З 1965 року Вільногірськ місто Верхньодніпровського району, з 1990 року місто обласного підпорядкування Дніпропетровської області.
У 2020 після реформи місто стало адміністративним центром Вільногірської міської громади та увійшло у склад Кам'янського району.
Населення[ред. | ред. код]
Розподіл населення за віком та статтю (2001)[2]:
Стать | Всього | До 15 років | 15-24 | 25-44 | 45-64 | 65-85 | Понад 85 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Чоловіки | 11 217 | 2127 | 1621 | 3765 | 2794 | 891 | 19 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Жінки | 12 863 | 2088 | 1626 | 3963 | 3755 | 1358 | 73 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Національний склад[ред. | ред. код]
Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[3]:
Національність | Відсоток |
---|---|
українці | 85,82 % |
росіяни | 12,66 % |
інші/не вказали | 1,52 % |
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4][5]:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 81,35 % |
російська | 18,26 % |
інші/не вказали | 0,39 % |
Економіка[ред. | ред. код]
Містоутворююче підприємство (98,2 % валового продукту міста) — Філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»[6], що є одним з провідних підприємств металургійної галузі України з виробництва концентратів рідкісних металів. Комбінат забезпечує сировиною такі галузі економіки, як хімічна, електротехнічна та машинобудівна. Основним структурним підрозділом є гірниче виробництво, яке здійснює виробку родовища відкритим способом із наступною рекультивацією земель. Також є збагачувальне виробництво — дезінтеграція та обезшламлювання розсипу, гравітаційне, електричне та магнітне збагачування, металургійне виробництво — хіміко-металургійні процеси переробки концентратів із виділенням сполучень цирконію, сульфату цирконію, чотирихлористого кремнію. Сьогодні комбінат випускає понад 50 видів продукції, яка експортується за кордон. У 1995 році комбінат став членом Міжнародного клубу торговельних лідерів, у 1996 році його удостоєно міжнародного призу «Золотий глобус».
На місцевій сировині працюють такі підприємства, як ЗАТ «Вільногірське скло», ТОВ з ІІ «Кольорові метали», ВАТ «Вільногірський завод залізобетонних виробів».
Підприємства міста випускають залізобетонні конструкції, розчин, бетон, скляну тару, цеглу, гофротару.
Заклади освіти та культури[ред. | ред. код]
У місті є два вищих професійних заклади: Вільногірський технікум Національної металургійної академії України та «Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти».
Також працюють 4 загальноосвітні школи, центр профільного навчання та дитячої творчості, музична школа, 5 дошкільних навчальних закладів. Є дитячо-юнацька спортивна школа та спортивний комплекс із басейном та стадіоном.
Мережу закладів культури становлять 2 бібліотеки, школа мистецтв, центр дозвілля, виставкова зала. Найвідоміший заклад культури у Вільногірську — палац культури «Металург», у якому працює 14 колективів художньої самодіяльності.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Алея слави — алея, викладена зі спеціальної кам'яної плитки червоного кольору. Відкрита 9 травня 2005 на честь 60-річчя перемоги СРСР у Німецько-радянській війні
- Пам'ятник «Гармата» — гармата часів Німецько-радянської війни, розташована в парку культури та відпочинку. Відкрита 9 травня 2005 року на честь 60-річчя перемоги СРСР у Німецько-радянській війні
- Пам'ятник «Якір» — залізний якір, встановлений на честь суховантажу «Вільногірськ» (затонув у 2007)
- Пам'ятник Т. Г. Шевченку — бюст великого українського письменника.
- Пам'ятник Віктору Вікторовичу Варену — першому директору Вільногірського ГМК — встановлено біля центральної прохідної комбінату.
- Пам'ятник Мамонтову, засновнику міста
- Пам'ятник Тарасову, льотчик
- Пам'ятник Гагаріну, космонавт
Відомі уродженці[ред. | ред. код]
- Бандурченко Олег Миколайович (1959-2022) - командир мінометної батареї Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Голубєв Денис Григорович (1983—2015) — прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Горобець Сергій Валерійович (1986—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Простяков Владислав Дмитрович (1996—2018) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Рященко Іван Вікторович (1983—2018) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Гайдук Сергій Анатолійович (1963 р.н.) — віцеадмірал, командувач ВМС України (7 березня 2014 — 15 квітня 2016).
- Цой Віталій Ігорович (1979—2022) — сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну у 2022 році.
Проживали[ред. | ред. код]
- Широкий Геннадій В'ячеславович (1969—2018) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 — Державна служба статистики України (укр.)(англ.)
- ↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Дніпропетровська область (осіб) - Регіон, 5 рiчнi вiковi групи, Рік, Категорія населення , Стать. Процитовано 18 липня 2023.
- ↑ Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
- ↑ Рідна мова населення міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
- ↑ ТСН. Архів оригіналу за 20 вересня 2015. Процитовано 1 листопада 2015.
Джерела[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вільногірськ |
- Васильківський П.Д., Воропай І.К., Петерс І.Т. Вільногі́рськ // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959 с. — С.200-207
- Вільногірськ / Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання[ред. | ред. код]
- Вільногірськ на сайті Дніпропетровської ОДА
- Облікова картка на сайті Верховної Ради України[недоступне посилання з червня 2019]
- Історія Вільногірська на неофіційному сайті Вільногірська [Архівовано 17 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Історія Вільногірська на сайті Вільногірської загальноосвітньої школи № 5 [Архівовано 13 листопада 2013 у Wayback Machine.]
- Історія Вільногірська. Документальне відео [Архівовано 8 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- Вільногірськ — Інформаційно-пізнавальний портал | Дніпропетровська область у складі УРСР [Архівовано 17 березня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 959 с.)
Це незавершена стаття з географії Дніпропетровської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
|
|