Вілья-Укіка
|
Вілья-Укіка
|
Вілла Укіка (ісп. Villa Ukika) — сільська місцевість в громаді Кабо-де-Орнос, у провінції Антартика-Чилена регіону Магалланес на півдні Чилі. Лежить за 2 км на схід від Пуерто-Вільямса на острові Наварино. Поселення відоме тим, що тут проживають нащадки останніх представників яганів.[1][2]
Історія[ред. | ред. код]
Вілья-Укіка заснована в 1967 році[3] після того, як влада Пуерто-Вільямса вирішила переслити яганів, які населяли сектор Баїя-Мехільонес. У наступне десятиліття населення села досягло 58 жителів. У той же період відбулася акультурація яганів в результаті легшого доступу до медичних послуг, освіти та комунікацій.[1]
Наприкінці 1990-х років у Вілья-Укіка було 14 будинків, більшість із яких побудовані з дерева та латуні та були зайняті їхніми власниками.[1] Серед найвідоміших жителів міста були сестри Урсула та Крістіна Кальдерон, останні носійки яганнської мови.[4]
Послуги[ред. | ред. код]
У Вільї-Укіка діє «Centro de Artesanía Yagán Kipa-Ákar»,[5] що побудований між 2003 і 2004 роками[6] і в якому виставляються та продаються вироби ручної роботи яган: плетіння з очерету та масштабні копії каное, які використовувалися для навігації південними каналами.[7][8] Також представлена гастрономія, що складається переважно з морських продуктів.[9]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Comisión Verdad Histórica y Nuevo Trato con los Pueblos Indígenas (2009). Ministerio de Planificación de Chile (ред.). Informe de la Comisión Verdad Histórica y Nuevo Trato con los Pueblos Indígenas (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 16 February 2022. Процитовано 16 лютого 2022.
- ↑ Información Turística. Gobernación de la Provincia Antártica Chilena. Архів оригіналу за 16 February 2022. Процитовано 16 лютого 2022.
- ↑ Goñi Godoy, Adriana (1998). El Poblado de Ukika (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 16 February 2022. Процитовано 16 лютого 2022.
- ↑ Última representante del Pueblo Yagán cumple 84 años. Prensa Antártica. 24 травня 2012. Архів оригіналу за 16 February 2022. Процитовано 16 лютого 2022.
- ↑ Anna Guerrero, Àngels Doñate (2014). De Santiago de Chile a Puerto Williams: El último pueblo del mundo. Cuadernos Livingstone. ISBN 9788490640777. Архів оригіналу за 1 July 2022. Процитовано 16 лютого 2022.
- ↑ Guía Étnica de Arquitectura Yagán (PDF). Ministerio de Obras Públicas de Chile. 2020. Архів (PDF) оригіналу за 16 February 2022. Процитовано 16 лютого 2022.
- ↑ Servicio lamenta partida de cultor y artesano yagán Martín González Calderón. Servicio Nacional del Patrimonio Cultural de Chile. 19 жовтня 2020. Архів оригіналу за 16 February 2022. Процитовано 16 лютого 2022.
- ↑ ARTESANÍA DE JUNCOS LA ÚLTIMA VOZ DE LA RAZA YAGÁN. Indap. Архів оригіналу за 17 February 2022. Процитовано 16 лютого 2022.
- ↑ Carlos Pedro Vairo (2001). Cocina patagónica y fueguina. Zagier & Urruty. ISBN 9781879568600. Архів оригіналу за 1 July 2022. Процитовано 16 лютого 2022.
|
Це незавершена стаття про Чилі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |