Вінаго зелений
| Вінаго зелений | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Treron floris Wallace, 1864 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Віна́го зелений[2] (Treron floris) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[3]. Ендемік Індонезії.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 29 см. Довжина хвоста становить 8,1-8,6 см, довжина дзьоба 17-19 мм. У самців обличчя і тім'я сіруваті, лоб білуватий. Забарвлення переважно зелене, спина має пурпурово-бронзовий відтінок, живіт має жовтуватий відтінок. Нижні покривні пера хвоста білі, на кінці зелені. Крила сірувато-чорні, покривні пера мають жовтуваті края. Райдужки світло-карі, лапи рожеві. Дзьоб біля основи зеленувато-сірий, кінчик жовтуватий або зеленуватий. У самиць верхня частина тіла повністю зелена.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Зелені вінаго мешкають на Малих Зондських островах, зокрема на островах Ломбок, Сумбава, Флорес, Солор[en], Лембата[en], Пантар[en] і Алор. Вони живуть у вологих і сухих рівнинних тропічних лісах і екваліптових саванах, на висоті до 1000 м над рівнем моря. Ведуть деревний спосіб життя. Живляться плодами.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція зелених вінаго становить від 3500 до 14000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Treron floris. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 7 травня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 07 травня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |