Віола Сміт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віола Сміт
англ. Viola Smith
Ім'я при народженні нім. Viola Schmitz
Народилася 29 листопада 1912(1912-11-29)
Маунт-Калвері, Фон-дю-Лак, Вісконсин, США
Померла 21 жовтня 2020(2020-10-21)[1] (107 років)
Коста-Меса, Орандж, Каліфорнія, США
·хвороба Альцгеймера[2]
Країна  США
Діяльність джазвумен
Знання мов англійська
Жанр джаз
IMDb ID 0810274

Віола Сміт (уроджена Шмітц; 29 листопада 1912[3] — 21 жовтня 2020)[4] — американська ударниця, найбільш відома своєю роботою в оркестрах, свінг-групах та популярній музиці з 1920-х років до 1975 року. Одна з перших професійних жінок-барабанщиків[5].

Ранній період життя[ред. | ред. код]

Віола Шмітц зросла в Маунт-Калварі, штат Вісконсін, з сімома сестрами і двома братами. Всі спочатку навчалися грі на фортепіано, але тільки дівчатам належало грати в girl-оркестрі, задуманому їх батьком[3]. Батьки Віоли управляли концертним залом в її рідному поселені Маунт-Калварі[6].

Кар'єра[ред. | ред. код]

У 1920-х і 1930-х роках Віола Сміт грала в «Сімейному оркестрі сестер Шмітц» (пізніше — «Оркестр сестер Сміт»), заснованому її батьком у Вісконсині[7]. Ірен (Шмітц) Аблер грала на тромбоні, Ерма: Шмітц на вібрафоні, Едвіна Шмітц на трубі, Віола Шмітц на барабанах, Ліла Шмітц на саксофоні, Мілдред (Шмітц) Барташ на бас-скрипці, Лоретта (Шмітц) Льор на фортепіано і Саллі (Шмітц) Елленбек на бас-саксофоні. Під час вихідних і літніх канікул вони гастролювали по трасі «Радіокейт-Орфей» (RKO) у водевілі і кінотеатрах, а деякі із сестер ще навчалися в школі[8]. За словами її племінника Денніса Барташа, її великим проривом стала гра з сестрами на радіошоу Major Bowes Amateur Hour в 1930-х роках[6]. У 1938 році Віола і Мілдред заснували Coquettes, жіночий оркестр, який проіснував до 1942 року[9]. Мілдред Барташ грала на кларнеті та саксофоні.

У 1942 році Сміт написала статтю для журналу Down Beat під назвою «Дайте шанс дівчатам-музикантам!» в якій вона стверджувала, що жінки-музиканти можуть грати так само добре, як і чоловіки[10]. Вона стверджувала: «У часи надзвичайного стану в країні багато зіркових інструменталістиів відомих груп покликані на службу. Замість того, щоб замінити їх кимось посереднім, чому б не дозволити деяким з великих дівчат-музикантів країни зайняти їх місце?»

У 1942 році, після того, як Мілдред вийшла заміж, Сміт переїхала в Нью-Йорк, де один з її вчителів, Біллі Гладстон, подарував їй комплект саморобних малих барабанів, а потім вона отримала річну стипендію в Джульярдській школі і приєдналася до комерційно успішного girl-оркестру Філа Спітального «Час зачарування»[7][8]. Пізніше вона буде грати з симфонічним оркестром NBC. Її впізнавана установка складається з 13 барабанів, зокрема, два 16-дюймових там-тама на рівні плеча були тільки у неї, проте Сміт помітила, що Луї Беллсон став використовувати таким же чином 2 бас-барабани після їх зустрічі. У роки Другої світової війни Сміт взяла участь у записі музики для фільмів «Коли Джонні повернеться додому» і «Сюди йдуть студентки» в якості члена Національного симфонічного оркестру[11] і навіть виступала з Еллою Фіцджеральд і Чиком Веббом[3]. Її називали «Джином Крупою у спідниці» і «найшвидшою дівчиною-барабанщиком». У 1949 році Сміт виступила на інавгурації президента Гаррі Трумена. До 1954 року служила в оркестрі «Час зачарування».

Після розпаду «Часу зачарування» вона очолила свою групу «Віола і сімнадцять барабанів». З 1966 по 1970 рік вона грала з групою Kit Kat Band, яка була частиною оригінального колективу бродвейського мюзиклу" Кабаре 1960-х років[3]. Allegro Magazine, тому 113, номер 10 від 10 листопада 2013 року, присвятила Сміт статтю «Століття свінгу: Ніколи не втрачай свій ритм!»[12]

У квітні 2019 року Сміт все ще активно грала на барабанах у віці 106 років у групі Кости Меси «Forever Young Band: america's Oldest Act of Professional Entertainers»[13] як одна з найстаріших живучих мейнстримових музикантів[14][15].

Поява в фільмах[ред. | ред. код]

  • Коли Джонні повернеться додому (1942)
  • Сюди йдуть студентки (1945)

Телевізійні виступи[ред. | ред. код]

Бродвейські мюзикли[ред. | ред. код]

  • Кабаре

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Pioneering drummer Viola Smith has died, aged 107
  2. ↑ Viola Smith, swing era’s ‘fastest girl drummer in the world,’ dies at 107
  3. ↑ а б в г Viola Smith - Drummer/Percussionist. drummercafe.com. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 30 березня 2016.
  4. ↑ Viola Smith Death - Viola Smith Drummer Is Dead, Obituary, Cause Of Death, How Did She Die? Passed Away. Latest News In South Africa Today (амер.). 23 жовтня 2020. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020.
  5. ↑ Clay, Joanna (26 листопада 2011). Still jazzing it up at 99. Daily Pilot. Архів оригіналу за 30 грудня 2012. Процитовано 1 грудня 2012.
  6. ↑ а б Dobruck, Jeremiah (29 листопада 2012). Still keeping time at 100. Daily Pilot. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 1 грудня 2012.
  7. ↑ а б When Women Called the Tunes. The New York Times. 10 серпня 2010. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 1 грудня 2012.
  8. ↑ а б Viola Smith profile. NAMM. NAMM, the National Association of Music Merchants. 23 жовтня 2012. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 1 грудня 2012.
  9. ↑ Haas, Jane Glenn (19 листопада 2012). Centenarians getting more common. The Orange Country Register. Архів оригіналу за 9 грудня 2012. Процитовано 1 грудня 2012.
  10. ↑ Yellin, Emily. {{{Заголовок}}}. — 2010. — ISBN 9781439103586.
  11. ↑ Drummerszone artists - Viola Smith. drummerszone.com. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 31 березня 2016.
  12. ↑ A Century of Swing. local802afm.org. Архів оригіналу за 15 липня 2017. Процитовано 31 березня 2016.
  13. ↑ Papakyriakopoulou, Katerina. 106-Year-Old Woman Has Been Drumming For 80 Years, And She's Still Got It. Thinking Humanity. Архів оригіналу за 6 грудня 2019. Процитовано 17 жовтня 2019.
  14. ↑ Marion, Fred (30 листопада 2016). World's oldest professional musician? Viola Smith still drumming at 104. Rocknuts.net. Архів оригіналу за 4 листопада 2019. Процитовано 19 грудня 2016.
  15. ↑ Viola Smith Celebrates 104st Birthday …The Oldest Renown Musician Alive Today. The Future Heart. Архів оригіналу за 4 листопада 2019. Процитовано 19 грудня 2016.
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Freebase: /m/0nhhr6p · MAK: 9810673482805606 · NLP: a0000003054467 · VIAF: 315535891 · WorldCat: viaf-315535891
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Віола_Сміт&oldid=39234787