Віреон рудобровий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віреон рудобровий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Віреонові (Vireonidae)
Рід: Папугодзьобий віреон (Cyclarhis)
Вид: Віреон рудобровий
Cyclarhis gujanensis
(Gmelin, 1789)

Посилання
Вікісховище: Cyclarhis gujanensis
Віківиди: Cyclarhis gujanensis
ITIS: 559647
МСОП: 22705124
NCBI: 34943

Віреон рудобровий[2] (Cyclarhis gujanensis) — вид горобцеподібних птахів родини віреонових (Vireonidae).

Поширення[ред. | ред. код]

Вид поширений зі східної частини Мексики через Центральну Америку, Беліз, Гватемалу, Сальвадор, Гондурас, Нікарагуа, Коста-Рику та Панаму; далі у Південній Америці від Колумбії на схід через Венесуелу, Гаяну, Тринідад і Тобаго, Суринам і Французьку Гвіану, на південь через Бразилію (відсутній на більшій частині західної Амазонії), Еквадор, Перу, Болівію, Парагвай, Уругвай до центральної частини Аргентини. Мешкає у різних середовищах проживання, таких як сухі ліси, галявини, узлісся, савани, переважно нижче 2000 м над рівнем моря, локально до 2500-3000 м в Андах. Також трапляється на плантаціях, евкаліптових лісах, серрадо, каатинзі, пасовищах, мангрових заростях, парках та міських вулицях.

Опис[ред. | ред. код]

Дрібний птах, завдовжки 16 см, вагою 28 г. Оперення верхньої частини тіла оливкового кольору, голова та потилиця сірого кольору. Забарвлення горла і грудей від блідо-жовтого до оливково-жовтого кольору, черево біляве. Лоб червоно-бурого кольору.

Підвиди[ред. | ред. код]

Включає 22 підвиди:

  • Cyclarhis gujanensis septentrionalis Phillips, AR, 1991 — схід Мексики.
  • Cyclarhis gujanensis flaviventris Lafresnaye, 1842 — південний схід Мексики, на схід до Гватемали та північного Гондурасу.
  • Cyclarhis gujanensis yucatanensis Ridgway, 1887 — південно-східна Мексика на південь до північного Гондурасу.
  • Cyclarhis gujanensis nicaraguae Miller, W & Griscom, 1925 — південна Мексика (центральний Чіапас), Гватемала, Сальвадор, Гондурас і Нікарагуа.
  • Cyclarhis gujanensis subflavescens Cabanis, 1861 — Коста-Рика та захід Панами.
  • Cyclarhis gujanensis perrygoi Wetmore, 1950 — західна центральна Панама на тихоокеанському схилі.
  • Cyclarhis gujanensis flavens Wetmore, 1950 — центральна та східна Панама вздовж узбережжя Тихого океану.
  • Cyclarhis gujanensis coibae Hartert, 1901 — острів Койба біля південно-західне узбережжя Панами.
    • Cyclarhis gujanensis cantica Bangs, 1898 — північна та центральна Колумбія.
  • Cyclarhis gujanensis parva Chapman, 1917 — північно-східна Колумбія та північна Венесуела.
  • Cyclarhis gujanensis flavipectus Sclater, 1859 — північно-східна Венесуела та острів Тринідад.
  • Cyclarhis gujanensis gujanensis (Gmelin, 1789) — східна Колумбія, південна Венесуела, Гвіана, східний Перу, північно-східна Болівія і Бразилія на південь до північної частини Мату-Гросу.
  • Cyclarhis gujanensis pax Bond & Meyer de Schauensee, 1942 — схід центральної Болівії.
  • Cyclarhis gujanensis dorsalis Zimmer, JT, 1942 — центральноболівійське нагір'я.
  • Cyclarhis gujanensis tarijae Bond & Meyer de Schauensee, 1942 — південно-східна Болівія і крайня північно-західна Аргентина.
  • Cyclarhis gujanensis insularis Ridgway, 1885 — острів Косумель (північно-східне узбережжя півострова Юкатан).
  • Cyclarhis gujanensis virenticeps Sclater, 1860 — західний Еквадор і північний захід Перу.
  • Cyclarhis gujanensis contrerasi Taczanowski, 1879 — південно-східний Еквадор і північ Перу.
  • Cyclarhis gujanensis saturata Zimmer, JT 1925 — центральна частина Перу.
  • Cyclarhis gujanensis viridis (Vieillot, 1822) — Парагвай і північ Аргентини.
  • Cyclarhis gujanensis cearensis Baird, 1866 — східна Бразилія.
  • Cyclarhis gujanensis ochrocephala Tschudi, 1845 — Парагвай на південь до північно-східної Аргентини, південний схід Бразилії та Уругвай.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2021). Cyclarhis gujanensis: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 27 квітня 2021
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.