Віротерпимість
Віротерпи́мість — принцип міжконфесійних, державно-церковних відносин, що характеризує терпиме (толерантне) ставлення прихильників одного віросповідання до іншого, держави з офіційною, привілейованою релігією до інших релігійних напрямів[1].
Історія[ред. | ред. код]
Історично, політична і релігійна сфера були найбільш важливими для просування ідей терпимості, оскільки відмінності в політичних і релігійних ідеологіях вели до численних воєн, чисток і інших проявів жорстокості. Філософи і письменники Просвітництва, особливо Вольтер і Лессінг, активно виступали за релігійну терпимість і їх вплив відчувається в сучасному західному суспільстві. Водночас питання політичної терпимості досі залишаються меншою мірою осмислені. Хоча недолік релігійної терпимості викликає проблеми в багатьох регіонах світу, відмінності в політичній ідеології привели до сотень мільйонів жертв тільки в XX столітті
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Юридична енциклопедія
Посилання[ред. | ред. код]
- Віротерпимість [Архівовано 17 січня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Віротерпимість
Література[ред. | ред. код]
Віротерпимість // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Віротерпимість
[Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.