Віру (культура)

Поширення культури Віру

Віру — андська доколумбова культура, що існувала в долині Віру (звідси походить її назва) на північно-західному узбережжі сучасного Перу (регіон Ла-Лібертад). Існувало з 200 року до н. е. до 600 року н. е. Також має іншу назву «Гальїнасо».

Історія

Спочатку народ Віру мешкав у гірських районах. За різними версіями близько 200 року до н. е. зайняли території між долинами річок Санта і Віру. Розглядають три періоди існування цієї культури, що насамперед відобразилося в будівництві. Найбільший розвиток припадає на період зі 100 до 500 років н. е.

Більшість населення мешкала у нижній частині течії річки Віру. Головним культовим, а згодом об'єднуючим центром стало городище Гальїнасо, яке в часи розквіту мало площу 11,5 га.

Занепала під тиском народу культури Моче.

Устрій

Не існувало єдиної держави. Зберігалася родова громада, що контролювала поселення. Були об'єднані лише на періоди захисту своїх територій та створення великих проєктів, насамперед іригаційної системи. Водночас в період Віру II відбувається соціальне розшарування. На момент зникнення культури знаходилося на переході до класового суспільства.

Господарство

Було розвинене землеробство та скотарство. Піднесення першого досягалася зрошувальними каналами, як добрива використовували гуано. Основними сільськогосподарськими культурами були кукурудза, квасоля, калабас, юка, бавовна, індійський перець, лукума.

В скотарстві провідну роль відігравало розведення лам, що забезпечувало населення м'ясом та шкірою. Набуло розвитку прибережне та річкове рибальство.

Допоміжний характер мали полювання та збиральництво, передусім молюсків.

Іригація

На час існування цієї культури відноситься поява іригаційної системи. Вважається, що найважливіші стародавні канали, розташовані в гирлі долини Віру, пов'язані з укріпленими пунктами цієї культури Віру. У різних місцях долини дотепер помітні сліди полів, розбитих на дрібні ділянки, часто обгороджені невеликими стінками. Основні канали брали початок значно вище за течією річки Віру і йшли по північному і південному краях долини, а до центру її відходили дрібніші канали, які підводили воду до полів.

Архітектура

Серед пам'яток культури виділяються поселення, громадські або культові місця й укріплені пункти. Як будівельний матеріал вживалися камені й адоби, причому адоби частіше застосовувалися в рівнинній частині долини річки Віру.

Представники цієї культури зводили великі багатокімнатні будівлі доволі чіткого планування. Вони розташовані на спеціальних терасах і налічують до 100 кімнат, хоча зазвичай їх менше. Кімнати розташовані близько одна до одної без особливого порядку і далеко не завжди мають правильну прямокутну форму. Їх розміри становлять 5-6 м².

У деяких будівель план більш чіткий і загальні обриси прямокутні. Крім того, зустрічаються невеликі будинки, що складалися з 1 великої кімнати з прибудованими маленькими службовими приміщеннями. Усі житлові комплекси розкидані ізольовано, на різній відстані один від одного і не утворюють єдиних поселень із загальним плануванням.

Великі житлові пагорби, на думку дослідників, являли собою залишки цілих поселень. Розкопки на декількох з них розкрили стіни й кімнати, з'єднані в одне ціле поселення.

Громадські або культові споруди являють собою піраміди різного розміру, складені з землі й каміння. Висота їх досягає 25 м. Вони часто поєднуються з житловими комплексами. Однак є припущення, що піраміди виникли дещо пізніше, ніж житловий комплекс. Вони підносяться вже на житлових пагорбах, що утворилися в результаті руйнування і подальшої забудови низки основних будівель. Іноді піраміди оточені будівлями.

Укріплені пункти розташовані найчастіше на мисах або невеликих височинах. У найвищій точці простору, огородженого кам'яною стіною, розташовується ступінчаста піраміда з адобів, до якої часто прилягають платформи й іноді великі приміщення зі стінами з адобів.

Кераміка

Виготовляли перш за все посудини з округлим тулубом і невисоким відігнутим віночком. Інші посудини з округлим тулубом мають широке і високе горло з розбіжними або опуклими стінками. Крім того, часті миски округлої або усічено-конічної форми. Зрідка у мисок є ніжки. Використовувалися також пласкі таці.

Цікаві посудини у вигляді глибокої чаші на досить високому піддоні. Є й сплощені горщики з відігнутим віночком.

У період Віру II з'являються глечики, з прямим, а іноді дещо звуженим горлом, «бутлі», горщики на піддоні з ребром посередині тулуба, з віночком, що розходиться віночком, судини з місткоподібною ручкою. Останні мали як один корпус з двома горлянками, так і два з'єднаних біля корпусу. Деяке поширення отримують посудини зі стременоподібним горлом. Відомі горщики з округлим тулубом і майже горизонтальним віночком., посуд з горизонтальною ручкою і нешироким отвором.

Орнаментація посуду переважно рельєфна. Широко застосовувалися наліпками й валики з поперечною нарізкою і гладенькі. Найчастіше вони йдуть зверху вниз по плічках посудин з піддоном. Інша техніка нанесення орнаменту — вдавлення, нанесені штампом, зазвичай з трикутними зубчиками. Найчастіше вони розташовані на широкому віночку. На віночку також зустрічаються і пальцеві вдавлення.

Дуже поширені на кераміці зображення облич. Особливо часто, хоча і не завжди, вони розміщені на горлах посуду. Стилістично такі зображення поділяються на 2 групи: а) зображення з округлими рисами обличчя й очі, переданими прокресленими або наліпними кружечками з точкою в середині, щоки часто бувають злегка сплощеним; б) особи з довгастими очима, переданими опуклістю або вдавлення, часто супроводжуються зображенням круглих прикрас, просмикнутих у вуха.

Також є часто трапляються «маски» у вигляді голови тварин і птахів, очі яких передані кружками з точкою в центрі, часто весь посуд оформлявся у вигляді зооморфної фігури або птаха. Виділяються посудини з високим віночком з пташиною голівкою на плічку і схематично позначеними крилами й хвостом. Голівка птаха часто зустрічається на посудинах з віночком, що широко, майже горизонтально розходиться. Фігурні судини зображують також будови й людей.

Застосовувався розпис, особливо негативний. Найчастіше — на фігурних посудинах, посудинах з місткоподібною ручкою, зі стременоподібним горлом, горизонтальною ручкою і з майже горизонтальним віночком. Орнаменти, нанесені негативним розписом, зазвичай геометричні та складаються з прямих і хвилястих ліній, точок, кілець, трикутників, спіралей. Вкрай рідко застосовувався розпис білим по червоному.

• 
• 

Поховання

Небіжчиків ховали зазвичай у витягнутому положенні у вузьких могилах. Кістяки орієнтовані головою на південь. Разом з небіжчиком в могилі знаходять 3-4 посудини. Характерна риса обряду — шматочки металу (наприклад міді) в роті покійного. Маленький шматочок металу зустрічається іноді поруч зі скелетом.

Відомі й багатші поховання, наприклад вояка-жерця, де було знайдено літню людину в мідній масці. Його супроводжували рештки дитини, двох жінок і чоловіка. У могилі знаходилося безліч посудин, дерев'яні жезли з різьбленими інкрустованими навершям, вироби з пір'я, головні убори та інші речі.

Дослідження

Відкрито і досліджено археологами В.Беннетом та Р. Ларко-Ойле з Інституту вивчення Анд на початку 1940-х років. У 1946 році експедицію очолював Гордон Віллі.

Джерела

• Larco Hoyle R. 1966. Pérou. Genéve.
• Frank Salomon; Stuart B. Schwartz. The Cambridge History of the Native Peoples of the Americas. Cambridge University Press. p. 499.