Вісник Харківської державної академії культури

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вісник Харківської державної академії культури
Країна видання  Україна
Тематика Інформаційна, бібліотечна та архівна справа
Періодичність виходу 2 рази на рік: червень, грудень
Мова українська, англійська
Адреса редакції Редакційно-видавничий відділ ХДАК, к. 38а,
Бурсацький узвіз, 4,
61057, м. Харків,
Головний редактор Соляник Алла Анатоліївна
Засновник ХДАК
Засновано 1999
ISSN-L 2410-5333
ISSN 2522-1132

v-khsac.in.ua

Вісник Харківської державної академії культури — фаховий збірник наукових праць України, заснований Харківською державною академією культури (ХДАК) у 1999 році[1][2]. Збірник є продовженням республіканського науково-методичного збірника «Бібліотекознавство і бібліографія», який упродовж 1964—1992 років виходив на базі Харківського державного інституту культури[3]. Виходить 2 рази на рік: червень і грудень.

Тематика[ред. | ред. код]

У науковому збірнику розглядаються методологічні, історичні, теоретичні, методичні й організаційні проблеми інформаційної, бібліотечної діяльності, а також сучасні тенденції розвитку інформатики й інформаційної діяльності та наук соціально-комунікаційного циклу.

Основні розділи:

  • Теорія та історія соціальних комунікацій;
  • Теоретико-методологічні засади книгознавства, бібліотекознавства та архівознавства;
  • Прикладні соціокомунікаційні технології[3].

Збірник наукових праць «Вісник Харківської державної академії культури» підтримує Будапештську ініціативу відкритого доступу ВОАІ (Budapest Open Access Initiative).

Редакційна колегія[ред. | ред. код]

Головний редактор — Соляник А. А., доктор педагогічних наук, професор, проректор з наукової роботи, Харківська державна академія культури.

Заступник головного редактора — Давидова І. О., доктор наук із соціальних комунікацій, професор, Харківська державна академія культури.

Відповідальний секретар — Шелестова А. М., кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент, кафедра інформаційних технологій, Харківська державна академія культури.

Редакційна колегія:

Бездрабко В. В., доктор історичних наук, професор, Київський національний університет культури і мистецтв.

Білущак Т. М., кандидат історичних наук, асистент кафедри соціальних комунікацій та інформаційної діяльності, Національний університет «Львівська політехніка».

Войцеховська М., доктор габілітований, Гданський університет, Польща.

Гранчак Т. Ю., доктор наук із соціальних комунікацій, старший науковий співробітник, Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського.

Коробійчук І., доктор технічних наук, професор, Варшавський політехнічний університет, Польща.

Кушнаренко Н. М., доктор педагогічних наук, професор, Харківська державна академія культури.

Лоренз Б., доктор філософії, доцент, Університет прикладних наук у галузі державного управління і правових питань, Німеччина.

Мазур П., доктор педагогічних наук, професор, Державна вища професійна школа в Холмі, Польща.

Мар'їна О. Ю., доктор наук із соціальних комунікацій, доцент, Харківська державна академія культури.

Федушко С. С., кандидат технічних наук, доцент кафедри соціальних комунікацій та інформаційної діяльності Інституту гуманітарних та соціальних наук Національного університету «Львівська політехніка»[4].

Вісник в науці[ред. | ред. код]

Збірник увійшов до переліку наукових фахових видань України (категорія Б, наказ Міністерства освіти і науки України від 9 лютого 2021 року, № 157), в яких публікуються основні наукові результати дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук із соціальних комунікацій, історичних і педагогічних наук (до 2015 року). Із 2015 року «Вісник ХДАК» виходить серіями, головною є «Соціальні комунікації»[5].

Вісник Харківської державної академії культури поданий на порталі Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського в інформаційному ресурсі «Наукова періодика України»[6], в реферативних базах «Україніка наукова» та «Джерело». Індексується в наукометричних базах «WorldCat», «Index Copernicus International», Directory of Open Access Journals (DOAJ)[7], Directory of Open Access Scholarly Resources (ROAD) та в пошукових системах «Google Scholar», «BASE»[8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Соляник, А. А. (2005). Вісник Харківської державної академії культури (Ukrainian) . Т. 4. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.
  2. Перелік N 2 наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 16 жовтня 2023.
  3. а б Українська бібліотечна енциклопедія. ube.nlu.org.ua. Процитовано 16 жовтня 2023.
  4. Редакційний штат | Вісник Харківської державної академії культури. v-khsac.in.ua. Процитовано 16 жовтня 2023.
  5. Кушнаренко Н. М., 2015, с. 40.
  6. Каталоги - НБУВ Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. www.irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 16 жовтня 2023.
  7. Вісник Харківської державної академії культури – DOAJ. doaj.org (англ.). Процитовано 16 жовтня 2023.
  8. Вісник харківської державної академії культури. rio-khsac.in.ua. Процитовано 16 жовтня 2023.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Кушнаренко Н. М., Сищенко С. В. Вісник Харківської державної академії культури // Українська бібліотечна енциклопедія. — 2016.
  • Шейко В. М., Кушнаренко Н. М. Харківська державна академія культури: науково-періодична конотація // Вісник Харківської державної академії культури : зб. наук. праць. — 2016. — Вип. 49. — С. 8–25.
  • Кушнаренко Н. М. З історії бібліотечної періодики : фахові видання Харківської державної академії культури // Вісник Книжкової палати : жур. — 2015. — № 11. — С. 38–41.
  • Павленко І. М. Актуальні бібліографознавчі питання на сторінках фахового видання "Вісник Харківської державної академії культури" // Вісник Харківської державної академії культури : зб. наук. праць. — 2022. — Вип. 62. — С. 112–124.
  • Бейліс Л. "Вісник Харківської державної академії культури" - продовження традицій // Бібліотечна планета : жур. — 2002. — № 4. — С. 20–22.