Віссаріон Кулик
| о. Віссаріон Кулик, ЧСВВ Василь | |
|---|---|
 Могила о. Віссаріона Кулика на Личаківському кладовищі у Львові, 21 поле | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
24 травня 1850 с. Ганчарів |
| Смерть |
22 березня 1904 (53 роки) м. Львів |
| Служіння в церкві | |
| Конфесія | УГКЦ |
| Рукоположення | 8 березня 1888 |
| Постриг |
22 травня 1887 (довічні обіти в ЧСВВ)[1] |
| Віссаріон Кулик | |
|---|---|
| Народився |
24 травня 1850 Гончарів, Тлумацький район, Івано-Франківська область |
| Помер |
23 березня 1904 (53 роки) Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина |
| Поховання | Личаківський цвинтар[2] |
| Країна |
 Австро-Угорщина |
| Діяльність | священник, проповідник, місіонер |
Віссаріон Кулик (хресне ім'я Василь; 24 травня 1850 — 22 березня 1904, Львів) — український греко-католицький священник, василіянин, проповідник, місіонер, ігумен Бучацького монастиря (1893–1897).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 24 травня 1850 року в селянській сім'ї у селі Ганчарів на Поділлі. Навчався в народній школі і Тернопільській гімназії. 7 серпня 1880 року вступив на новіціят до Василіянського Чину в Добромильський монастир, однак коли в 1882 році розпочалася т. зв. Добромильська реформа, ще раз вступив на новіціятське випробування. Перші обіти склав 20 січня 1884 року і продовжив філософсько-богословські студії. Під час навчання керував хором василіянських студентів, викладав українську мову для молодших курсів, а під час богословських студій у 1886–1887 роках був соцієм магістра новиків. 8 березня 1888 року отримав священиче рукоположення.
Працював у Кристинополі (1888–1893), в Бучачі (1893–1897), де був першим ігуменом реформованого монастиря, у Жовкві (1897–1902) — адміністратором парафії і провідником Апостольства молитви, в Дрогобичі (1902–1904) — адміністратором парафії. Часто виїжджав на народні місії і реколекції з іншими василіянськими проповідниками оо. Платонідом Філясом, Сотером Ортинським, Єремією Ломницьким, Юліяном Дацієм та іншими. Виголошував блискучі й одночасно прості проповіді для простого народу, дуже часто впереміш із жартами, за що люди називали його «веселим місіонером».
У березні 1904 року під час народної місії в селі Залуччя (нині Коломийський район), о. Віссаріон Кулик дістав параліч і його перевезли до Львова, де він помер 22 березня. Похований на Личаківському цвинтарі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Kulyk Vysarion Vasyl' // Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — Т. 2 : Духовенство і релігійні згромадження. — С. 528. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
- ↑ Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 223. — ISBN 978-966-8955-00-5
Джерела[ред. | ред. код]
- о. Іриней Назарко, ЧСВВ. Сильветки перших василіян після Добромильської реформи // Записки Чину Святого Василія Великого. — Секція ІІ. — Том ХІ. — Romae 1982. — С. 451—522.
- Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
|
Це незавершена стаття про релігійного діяча чи діячку УГКЦ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |