Вісь Воєйкова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Вісь Воєйкова або Велика вісь Євразійського материка — умовна лінія між зоною високого атмосферного тиску Євразійського материка та зоною пониженого тиску, що лежить приблизно вздовж паралелі 50° пн. ш. Названа на честь російського кліматолога Олександра Воєйкова, який вперше її дослідив

Характеристика[ред. | ред. код]

Вісь Воєйкова тягнеться майже через усю Євразію від озера Байкал, де знаходиться центр Сибірського антициклону, до Карпатських гір, прямує через південь Франції до Піренейського півострова і далі до Азорських островів (центр Азорського антициклону).

Велика вісь Євразійського континенту краще виражена у зимовий період. Зона високого тиску, що формується на південь від вісі Воєйкова, характеризується сухою безхмарною погодою, штилем або слабким вітром, дуже холодною погодою взимку і жарким літом.[1] Зона високого тиску на Євразії відхиляє циклони з Атлантики на північ. Широкий розвиток Азійського антициклону пояснюється також наявністю центрів стійкого зниженого атмосферного тиску в Північній Атлантиці в районі Ісландії (Ісландський циклон) і над північною частиною Тихого океану біля Алеутських островів Алеутський циклон). [2] У той же час в Атлантичному океані і над Арктикою є центри високого атмосферного тиску (Азорський і Сибірський максимуми). На сході Азії з цієї причини поширені аномально холодні і сухі зими (порівняно з цими широтами в Європі).

По обидва боки від вісі Воєйкова панують вітри різного напрямку: на північ від неї переважають західні та південно-західні вітри, які переносять вологе повітря з Атлантичного океану, на південь – східні і північно- східні вітри з середини континенту.[2]

На території України[ред. | ред. код]

Вісь Воєйкова по території України

В межах України вісь Воєйкова проходить уздовж лінії Луганськ — Дніпро — Балта. На північ від цієї смуги переважають західні відносно теплі і вологі вітри (і циклональний тип погоди), на південь — східні і південно-східні холодні й сухі вітри (та антициклональний тип погоди).[2] У теплий період ця вісь послаблюється, оскільки внаслідок прогрівання суходолу майже вся територія України потрапляє в зону зниженого тиску, а тому дмуть західні вітри. І лише на півдні продовжують панувати східні вітри.

Для зими характерно вплив Азійського антициклону, особливо на лівобережжя Дніпра, що зумовлює тут різке зниження температури повітря, сильний вітер й заметілі. [1]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Сергій Федака. Сучасна Україна: портрет з натури. — 2011. — 295 с. — С. 9–10.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б Нетробчук І. М. Фізична географія України: конспект лекцій / Волинський національний університет імені Лесі Українки, географічний факультет, кафедра фізичної географії. Луцьк: Вежа–Друк, 2021. с.100. - с.34 Процитовано 10 листопада 2023
  2. а б в Врублевська О. О., Катеруша Г. П., Гончарова Л. Д. (2013). Кліматологія: підручник (українська) . Одеса: Екологія. с. 186. ISBN 978-966-8145-91-9.