Вітвер Іван Олександрович
| Вітвер Іван Олександрович | |
|---|---|
| Народився |
25 лютого 1891 Тверська губернія, Російська імперія |
| Помер |
15 серпня 1966[1] (75 років) Москва, РРФСР, СРСР[1] |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Країна |
 СРСР |
| Діяльність | економіст, географ |
| Alma mater | Історико-філологічний факультет Московського державного університету[d] |
| Галузь | економічна географія, країнознавство і політична географія |
| Заклад | МДУ |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор географічних наук |
| Відомі учні |
Вольський Віктор Вацлавович Максаковський Володимир Павлович Yakov Mashbitsd Emil Valevd |
| Аспіранти, докторанти |
Вольський Віктор Вацлавович Максаковський Володимир Павлович Слука Олександр Євгеновичd |
| Нагороди |
   |
Іван Олександрович Вітвер (25 лютого 1891 року, Ільїно —15 серпня 1966 року, Москва) — російський радянський економіко-географ, країнознавець, доктор географічних наук (1938), професор МДУ імені М. в. Ломоносова (1935) і МДІМВ[2][3]. Заслужений діяч науки РРФСР, лауреат Державної премії СРСР[3]. Засновник радянської наукової школи соціально-економічного країнознавства, автор серії підручників з соціально-економічної географії зарубіжних країн[3].
Біографія[ред. | ред. код]
Іван Олександрович Вітвер народився 25 лютого 1891 року в присілку Ільїно Іллінської волості Корчевського повіту Тверської губернії (тепер Маловасильївське сільське поселення Кімрського район) в родині швейцарського сировара і російської дворянки[4].
Впродовж 1910—1913 років Іван Олександрович навчався на природничому відділенні фізико-математичного факультету Московського університету, де слухав лекції з географії та антропології професора Дмитра Миколайовича Анучина[4]. Пізніше облишив навчання і поступив до Московської консерваторії[4]. 1916 року, після завершення навчання в консерваторії повернувся до університету, 1921 закінчив історико-філологічний факультет за спеціальністю «історія»[2]. Впродовж 1922—1926 років навчався в аспірантурі Московського університету, паралельно працюючи науковим співробітником в Інституті історії[4]. У вільний час викладав історію та економічну географію в школі[4]. 1925 року Вітвер захистив дисертацію на тему «Військові поселення в Росії на початку XIX століття» і отримав ступінь магістра історії[4]. Після цього він перейшов на роботу в редакцію видавництва «Велика радянська енциклопедія», де пропрацював до 1933 року спочатку у відділі історії, потім географії[4][5].
1929 року Микола Миколайович Баранський запросив Вітвера читати курси з Латинської Америк ина кафедрі економічної географії СРСР географічного факультету МДУ[6]. У 1933 року отримує посаду доцента. Через рік стає завідувачем першої в Росії кафедри економічної та політичної географії капіталістичних країн. Ще через рік — доктором географічних наук і професором без захисту дисертації (звичайна практика того часу)[4]. Цю посаду він обіймав до 1954 року[5]. Впродовж 1934-1936 років паралельно читав курси лекцій в Інституті червоної професури і в Комуністичній академії, працював в науково-дослідному Інституті географії[4].
Під час німецько-радянської війни, впродовж 1941—1943 років перебував в евакуації, був деканом географічного факультету в Ашхабаді і Свердловську. У 1944—1954 роках викладав на факультеті міжнародних відносин МДУ, пізніше Московський державний інститут міжнародних відносин (МДІМВ)[5]. Надалі зосередився на науковій та адміністративній роботі, був змушений залишити посаду завідувача кафедрою економічної географії капіталістичних країн 1954 року через проблеми зі здоров'ям[5].
Іван Олександрович Вітвер, як і ряд інших радянських географів, жодного разу не був за межами СРСР, що не заважало йому викладати економічну географію зарубіжних країн і писати підручники з країнознавства.
Помер Іван Олександрович 15 серпня 1966 року, у віці 75 років, похований на Новодівичому кладовищі Москви.
Наукові праці[ред. | ред. код]
Іван Олександрович був організатором науки, одним із засновників радянської наукової школи соціально-економічної географії зарубіжного світу і країнознавства[2]. Спеціалізувався на вивченні країн Латинської Америки, Франції, Німеччини та інших країн Європи; засновник відповідних напрямків в університеті[4][3]. Автор відомого підручника «Економічна географія зарубіжних країн», що витримав 15 перевидань впродовж 1935—1955 років[2][3]. Підручник був перекладений на ряд європейських мов і видавався в Польщі, Чехословаччині, Болгарії, Угорщині, НДР, Китаї, Японії, Великій Британії, Франції[3]. Вітвер створив в Московському університеті курси з географії світового господарства, історії економічної і політичної географії зарубіжних країн, спецкурси з географії Німеччини, Франції і Великої Британії[4].
Основні праці:
- (рос.) Витвер И. А. Южная Америка / Под ред. Н. Н. Баранского и С. В. Берштейна-Когана. — М.; Л. : Гос. изд-во, 1930. — 506 с. — (Экономическая библиотека. Всемирная экономическая география; Т. 10)
- (рос.) Витвер И. А. Бразилия и Аргентина: Социографический очерк. — М.; Л. : Гос. изд-во, 1930. — 160 с. — (Рабочая библиотека школьника II ступени. Серия по географии)
- (рос.) Витвер И. А. Карибские страны: (Мексика, Центральная Америка, Вест-Индия) / Под ред. Н. Н.. Баранского и Л. И. Мадьяра. — М.; Л. : Соцэкгиз, 1931. — 382 с. — (Экономическая библиотека. Всемирная экономическая география; Т. 11)
- (рос.) Витвер И. А. Экономическая география капиталистических стран: Учебник для средней школы. — М. : Учпедгиз, 1935. — 448 с.
- (рос.) Витвер И. А. Экономическая география Германии. — М. : Изд-во МГУ, 1939. — 112 с.
- (рос.) Витвер И. А. Германия: Краткий экономико-географический очерк. — М. : Военное изд-во Народного Комиссариата Обороны, 1945. — 104 с.
- (рос.) Витвер И. А. Историко-географическое введение в экономическую и политическую географию капиталистического мира. — М. : Изд-во МГУ, 1945. — 291 с.
- (рос.) Витвер И. А. Великобритания: Экономико-географический очерк / МИД СССР. Моск. гос. ин-т междунар. отношений. Кафедра страноведения. — М. : МИД СССР, 1947. — 208 с.
- (рос.) Витвер И. А. Исследование о «Французской школе географии человека». — М., 1948.
- (рос.) Витвер И. А. Экономическая география зарубежных стран. — М. : Учпедгиз, 1948. — 320 с.
- (рос.) Витвер И. А. Экономическая география зарубежных стран. — М. : Учпедгиз, 1953. — 452 с.
- (рос.) Витвер И. А. Экономическая география зарубежных стран. Учебник для 9 кл. средней школы. — М. : Учпедгиз, 1955.
- (рос.) Витвер И. А. Франция: Экономическая география. — М. : Географгиз, 1958. — 416 с.
- (рос.) Витвер И. А. Историко-географическое введение в экономическую географию зарубежного мира: Учебное пособие для университетов. — М. : Географгиз, 1963. — 368 с.
- (рос.) Витвер И. А., Слука А. Е., Черников Г. П. Современная Франция. — М. : Мысль, 1969. — 430 с. — 11 000 прим.
- (рос.) Витвер И. А. Избранные сочинения / Под ред. В. В. Вольского и А. Е. Слуки. — М. : Изд-во МГУ, 1998. — 592 с. — ISBN 5-211-04008-2.
Нагороди і відзнаки[ред. | ред. код]
Іван Олександрович за свої здобутки в досліджуваній області був заслужено відмічений рядом нагород:
- 1951 — лауреат Державної премії СРСР за підручник для 9 класу з економічної географії зарубіжних країн[5][3].
- 1940 — орден «Знак Пошани», 185-річний ювілей університету[2][5].
- 1961 — Заслужений діяч науки РРФСР[5][3].
- Почесний член Російського географічного товариства.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Витвер Иван Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в г д Вітвер Іван Олександрович [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ а б в г д е ж и (рос.) Витвер, Иван Александрович [Архівовано 2 травня 2019 у Wayback Machine.] // Краткая географическая энциклопедия : [в 5 т.] / гл. ред. А. А. Григорьев и др. — М. : Советская энциклопедия, 1966. — Т. 5 : Юдома — Яя. Дополнения. — 544 с.
- ↑ а б в г д е ж и к л м ГУ МГУ.
- ↑ а б в г д е ж Витвер, Иван Александрович // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
- ↑ Кафедра экономической и социальной географии России МГУ :: История кафедры. Архів оригіналу за 23 березня 2012. Процитовано 1 травня 2019.
Література[ред. | ред. код]
- (рос.) Вольский В. В., Бонифатьева Л. И. Учёный. Учитель. Человек. — М., 1991.
- (рос.) Краснопольский А. В. Отечественные географы. — СПб., 1993.
- (рос.) Богучарсков В. Т. История географии: Учебное пособие для вузов. — М. : Академический Проект, 2006.
- (рос.) Пивоваров Ю. Л. Один из основоположников советской экономической географии Иван Александрович Витвер // Ломоносов. — 2005. — Вып. 1. Архівовано з джерела 18 вересня 2017. Процитовано 1 травня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Кузина И. М. Витвер Иван Александрович : [рос.] : [арх. 2 травня 2019 року] / Кузина И. М. // geogr.msu.ru. — Географический факультет МГУ. — Дата звернення: 2 травня 2019 року.
|
- Народились 25 лютого
- Народились 1891
- Уродженці Тверської губернії
- Померли 15 серпня
- Померли 1966
- Померли в Москві
- Поховані на Новодівичому цвинтарі в Москві
- Випускники історико-філологічного факультету Московського університету
- Науковці Московського університету
- Доктори географічних наук
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Лауреати Сталінської премії
- Заслужені діячі науки РРФСР
- Радянські географи
- Економісти XX століття
- Радянські економісти
- Економіко-географи
- Викладачі МДІМВ