Вітебськ (бортовий комплекс оборони)
Видно ультрафіолетові пеленгатори факту пуску ракет і станції оптико-електронного придушення на закінцівках тримачів зовнішньої підвіски, а також пристрої викиду пасивних перешкод на борту вертольота (ближче до хвостової балки).
Л-370 «Вітебськ» (експортна познака: англ. President-S — «Президе́нт-С» ) — російський авіаційний бортовий комплекс оборони (БКО). Призначений для попередження екіпажу про радіолокаційне[1] та лазерне опромінення літального апарату (ЛА), факти пуску по ньому керованих ракет, а також для протидії націленим на ЛА ракет з радіолокаційними (РГСН)[1] та інфрачервоними (ІКГСН) головками самонаведення[2].
Опис[ред. | ред. код]
Система розроблена та випускається концерном «Радіоелектронні технології» (КРЕТ). Може встановлюватися на цивільні та військові ЛА, що забезпечує захист від зенітних керованих ракет та ракет «повітря-повітря». У розробці системи на різних етапах брали участь Московський науково-технічний центр "Реагент", спеціальне КБ "Зеніт" (Зеленоград), НТЦ "Елінс" (Зеленоград), очолюваний В. Н. Тікменовим. Головним розробником комплексу став НДІ «Екран» (Самара)[3].
Вперше прототип комплексу був представлений у червні 2010 року в Парижі на виставці «Eurosatory-2010» [4].
Випробовувався на вертольотах Мі-8 та Ка-50[⇨]. У 2015 році на полігоні під Ахтубінськом по гелікоптером Мі-8, що стоїть на землі із встановленим на ньому Л-370 «Вітебськ», було випущено 20 ракет типу «Ігла». Всі випущені ракети не змогли вразити ціль[2].
Промислове виробництво розпочато у червні 2015 року [1]. 24 квітня 2019 ТАСС, посилаючись на матеріали Московського вертольотного заводу імені М. Л. Міля, повідомило про те, що всі стройові транспортно-бойові вертольоти Мі-35М, що стоять на озброєнні ВКС Росії, оснащені бортовим комплексом оборони «Вітебськ» [5].
Принцип дії[ред. | ред. код]
Система автоматично виявляє пуск ракети та активує застосування пасивних перешкод (неправдивих теплових цілей та дипольних відбивачів), а також активного захисту в інфрачервоному та радіодіапазонах, що призводить до порушення роботи систем самонаведення ракет та їх перехід на хибні цілі. Система може працювати в автоматичному режимі без участі оператора, лише інформуючи про ракурс атаки і характер загрози (факти пуску ракет, радіолокаційному або лазерному опроміненні, з ідентифікацією лазерних засобів наведення та далекометрії противника), а також про вжиті заходи протидії та про засоби захисту, що залишилися [1]. До складу гелікоптерного комплексу входять[6] [4] [2]:
- пристрій керування;
- апаратура виявлення лазерного опромінення;
- ультрафіолетові пеленгатори запуску ракет;
- станції оптико-електронного придушення (СОЕП);
- пристрої викиду пасивних перешкод.
До складу літакового БКО включена цифрова станція активних перешкод (ЦСАП), яка призначена для встановлення електромагнітних перешкод та придушення радіолокаційних сигналів РЛС виявлення та наведення супротивника, а також головок самонаведення керованих ракет з РГСН. Система використовує цифрову обробку радіолокаційних сигналів та формування перешкод. Забезпечує захист ЛА за наявності загроз від кількох радіолокаційних систем управління ракетами супротивника, що одночасно працюють[1]. У перспективі передбачається включити аналогічну ЦСАП і до складу вертолітного БКО[6].
Комплекс виконаний у вигляді блоків, які можуть розміщуватись як у середині, так і на вузлах зовнішньої підвіски літальних апаратів.
Модифікації[ред. | ред. код]
Модифікації БКО, залежно від застосування на тому чи іншому типі ЛА, відрізняються складом і кількістю встановлюваних блоків[2] [6]:
- «Вітебськ-25» - призначений для встановлення на штурмовики сімейства Су-25;
- Л-370Э8 - призначений для встановлення на вертольоти сімейства Мі-8;
- Л-370Э26Л - призначений для встановлення на вертольоти сімейства Мі-26 ;
- Л-370В52 - призначений для встановлення на вертольоти сімейства Ка-52 ;
- Л-370Э50 - призначався для установки на гелікоптери Ка-50.
Держави-експлуатанти[ред. | ред. код]
Росія — починаючи з 2015 року БКО встановлюється на літак президента росії, Ил-76, Ми-8АМТШ, Ми-26, Ми-28, Ми-35М, Ка-52;
Єгипет — Ми-17[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д «Президент» защитит гражданские самолёты. Пресс-служба концерна «Радиоэлектронные технологии». Архів оригіналу за 9 червня 2016. Процитовано 21 листопада 2018.
- ↑ а б в г Соколов, 2017.
- ↑ А. В. Карпенко. «Президент» активной защиты. ВТС «НЕВСКИЙ БАСТИОН». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 19 червня 2015.
- ↑ а б «Президент» активной защиты. Российская Газета. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 19 червня 2015.
- ↑ Все строевые вертолёты Ми-35М получили комплекс бортовой обороны «Витебск». ТАСС. 24 квітня 2019. Архів оригіналу за 14 травня 2019. Процитовано 14 травня 2019.
- ↑ а б в Алексей Михайлов; Дмитрий Бальбуров (2 листопада 2012). «Витебск» защитит вертолёты и штурмовики. «Известия». IZ.RU. Архів оригіналу за 10 травня 2019. Процитовано 14 травня 2019.
- ↑ Российские «Президенты» впервые поставлены за рубеж. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 12 вересня 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
- Анатолий Соколов (8 вересня 2017). Непреодолимый «Витебск». ИА «Оружие России». ЗАО «ОВК "БИЗОН"». Процитовано 21 листопада 2018.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|description=(довідка) - Бортовой комплекс обороны «Президент-С» может защитить от залпового пуска зенитных ракет // arms-expo.ru
- Российский «Президент-С» против «Стингера»: чья возьмет? // Свободная пресса, март 2016
- Прорывная продукция концерна «Радиоэлектронные технологии» // НГ, 23.08.2013
- ПЗРК и защита от них — противостояние обостряется // 22.11.2011
- Президент-С