Вітерит
| Вітерит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Wth[2] |
| Хімічна формула | BaCO₃ |
| Nickel-Strunz 10 | 5.AB.15[3] |
| Dana 8 | 14.1.3.2 |
| Ідентифікація | |
| Колір | сіруватий, жовтуватий, іноді білий або безбарвний |
| Сингонія | ромбічна сингонія[4] |
| Просторова група | просторова група Pmcnd[4] |
| Твердість | 3 — 3,75 |
| Блиск | скляний |
| Колір риси | білий |
| Густина | 4,2 — 4,3 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Вільям Візерінг[5] |
| Типова місцевість | Brownley Hill mined[3] |
 Вітерит у Вікісховищі | |
Вітери́т (рос. витерит; англ. witherite; нім. Witherit) — мінерал класу карбонатів. Карбонат барію острівної будови.
Етимологія та історія[ред. | ред. код]
Мінерал вперше описав у 1784 році британський ботанік і лікар Вільям Візерінг (William Withering) як «Terra Ponderosa».[6] У 1790 р. нім. геолог Авраам Готлоб Вернер назвав мінерал за ім'ям першовідкривача 'Witherit'.[7]
Загальний опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: ВаСО3.
Містить (%): ВаО — 77,70. СО2 — 22,30. Сингонія ромбічна.
Густина 4,2 — 4,3.
Твердість 3 — 3,75.
Колір сіруватий, жовтуватий, іноді білий або безбарвний.
Блиск скляний. Флуоресціює.
Знаходиться у гідротермальних жилах разом з баритом і різними сульфідами. Також утворюється у екзогенних умовах як вторинний мінерал бариту.
Вітерит — порівняно рідкісний низькотемпературний гідротермальний мінерал. У великих скупченнях вітерит є в родовищах Сеттінгстон, Олстон-Мур та ін. в Північній Англії. В Україні є в Передкарпатті, на Закарпатті, на Донбасі.
Використання[ред. | ред. код]
Використовується як сировина для отримання барію і його сполук, як обважнювач для бурових розчинів, для виготовлення спеціальної штукатурки, непроникної для рентгенівських (пулюєвих) променів.
Також вітерит використовувався для загартовування сталі, а також для виготовлення цементу, скла, емальованого посуду, мила, барвників та вибухових речовин.[8][9]
Застосовується для приготування щурячої отрути, при виробництві скла та порцеляни, а раніше для переробки цукру. [10]
Ризики для здоров’я людини[ред. | ред. код]
Натураліст 18 століття доктор Лі зафіксував його смертельні наслідки після смерті дружини та дитини фермера. Джеймс Ватт-молодший експериментував з мінералом на тваринах, і він зареєстрував ті самі смертельні властивості.[11] До 18 століття фермери з Англзарке (малонаселена місцевість районі Чорлі, Ланкашир, Англія) використовували цей мінерал як отруту для щурів[8]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б mineralienatlas.de
- ↑ Christian August Siegfried Hoffmann Mineralsystem des Herrn Inspektor Werners mit dessen Erlaubnis herausgegeben von C A S Hoffmann // Bergmännisches Journal / за ред. A. W. Köhler — 1789. — Т. 1. — С. 369–398.
- ↑ William Withering, Richard Kirwan: Experiments and Observations on the Terra Ponderosa. In: Phil. Trans. R. Soc. Lond. 74, 1784, S. 292—311, doi:10.1098/rstl.1784.0024.
- ↑ Abraham Gottlob Werner: Neuere Beschreibung des Prehnit nebst einiger Bemerkungen über die ihm beygelegten Bennung, so wie auch überhaupt über die Bildung einiger Benennungen natürlicher Körper nach Personen-Namen. In: Bergmännisches Journal. 3, 1, 1790, S. 99–112, (Вітерит на «Google Books»).
- ↑ а б The Mining Magazine, March 1963, Vol 108, pages 133–139
- ↑ 'Looking Back' p10 Hexham Courant 10 January 2014 featuring a photograph of Settlingstones miners in 1905
- ↑
Одне або декілька з попередніх речень включає текст з публікації, яка тепер перебуває в суспільному надбанні:
Hugh Chisholm, ред. (1911). . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 28. Cambridge University Press. с. 759. (англ.)
- ↑ Watt, James Jr. (1789). Memoirs and Proceedings of the Manchester Philosophical Society. с. 598. Архів оригіналу за 25 квітня 2017. Процитовано 6 лютого 2021.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Вітерит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Вітерит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання[ред. | ред. код]
- http://webmineral.com/data/Witherite.shtml [Архівовано 25 березня 2009 у Wayback Machine.]
