ГЕС Параїсо
| ГЕС Параїсо | |
|---|---|
| 4°34′16″ пн. ш. 74°24′09″ зх. д. / 4.57133300002777787° пн. ш. 74.402611000027775390° зх. д.Координати: 4°34′16″ пн. ш. 74°24′09″ зх. д. / 4.57133300002777787° пн. ш. 74.402611000027775390° зх. д. | |
| Країна |
 Колумбія |
| Стан | діюча |
| Річка | Богота |
| Каскад | каскад Пагуа |
| Початок будівництва | 1977 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1986 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 276 МВт |
| Середнє річне виробництво | 1020 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 892 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Пелтон |
| Кількість та марка турбін | 3 |
| Витрата через турбіни | 3х11,7 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 3 Toshiba по 100 МВА |
| Потужність гідроагрегатів | 3х92 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | земляна |
| Висота греблі | 20 м |
| ЛЕП | 230 |
| Власник | EMGESA |
  ГЕС Параїсо | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Параїсо — гідроелектростанція у центральній частині Колумбії. Знаходячись перед ГЕС La Guaca, становить верхній ступінь дериваційного каскаду Пагуа на річці Богота, правій притоці Магдалени (впадає до Карибського моря в місті Барранкілья).
У 1950 році на лівій притоці Боготи звели земляну греблю висотою 20 метрів, яка утримує водосховище Муна з об’ємом 42 млн м3. За півкілометра від нього саму Боготу перекрили водозабірною спорудою Alicachin, при якій облаштували насосну станцію Муна. За наявності надлишкового ресурсу вона здатна закачувати в резервуар 4 м3/сек. Цей комплекс створили для живлення старого каскаду на Боготі, в якому першим отримувачем води з резервуару є станції Сальто І-ІІ. А через кілька десятиліть вирішили використати сховище Муна для живлення нового дериваційного каскаду, введеного в експлуатацію у 1986 році.
Від облаштованого на сховищі водозабору бере свій початок дериваційний тунель Гранада-1 довжиною 1,4 км. Після сифону Ель-Родео (0,4 км) починається тунель Гранада-2 довжиною 11,1 км, який на завершальному етапі сполучений із запобіжним балансувальним резервуаром шахтного типу висотою 235 метрів з діаметром 4,1 метра. Далі Гранада-2 переходить у напірний водовід довжиною 4 км зі спадаючим діаметром від 3,7 до 3,1 метра.
Машинний зал станції Параїсо обладнали трьома турбінами типу Пелтон потужністю по 92 МВт, які при напорі у 892 метри забезпечують виробництво 1 млрд кВт-год електроенергії на рік.
Відпрацьована вода відводиться у нижній балансувальний резервуар об’ємом 53 тис м3, звідки спрямовується на ГЕС La Guaca.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 230 кВ.[1][2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ MINISTERIO DE AMBIENTE, VIVIENDA Y DESARROLLO TERRITORIAL RESOLUCIÓN NÚMERO (1145) 16 de agosto de 2005 (PDF).[недоступне посилання]
- ↑ Архівована копія (PDF). repository.lasalle.edu.co. Архів оригіналу (PDF) за 7 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)