Гаганова Валентина Іванівна

Гаганова Валентина Іванівна
Народилася	3 січня 1932(1932-01-03) село Цирібушево, тепер Спіровського району Тверської області, Російська Федерація
Померла	25 жовтня 2010(2010-10-25) (78 років) Вишній Волочок, Тверська область, Росія
Громадянство	СРСР,  Росія
Національність	росіянка
Діяльність	політична діячка
Знання мов	російська
Членство	ЦК КПРС
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

Валентина Іванівна Гаганова (нар. 3 січня 1932(19320103), село Цирібушево, тепер Спіровського району Тверської області, Російська Федерація — 25 жовтня 2010, місто Вишній Волочок Тверської області, Російська Федерація) — радянська діячка, новатор-передовик виробництва, бригадир прядильної фабрики Вишнєволоцького бавовняного комбінату Калінінської (Тверської) області. Депутат Верховної Ради СРСР 6-го скликання. Член ЦК КПРС у 1961—1971 роках. Герой Соціалістичної Праці (8.07.1959).

Життєпис

Народилася в багатодітній селянській родині. Батько загинув під час німецько-радянської війни.

У 1946 році закінчила Спіровську залізничну школу № 8. Потім поїхала до тітки в місто Ковров Владимирської області, де у 1947—1948 роках навчалася в школі фабрично-заводського навчання, здобула спеціальність токаря, працювала токарем на збройовому заводі. Через деякий час повернулася до рідного села.

У 1948—1949 роках — учениця-знімачка, в 1949—1950 роках — знімачка пряжі Вишнєволоцького бавовняного комбінату Калінінської (тепер — Тверської) області.

У 1950—1965 роках — планочниця, бригадир планочниць прядильної фабрики Вишнєволоцького бавовняного комбінату.

Член КПРС з 1957 року.

Обиралася групкомсоргом, потім секретарем комсомольської організації зміни. Гаганову призначили бригадиром комсомольсько-молодіжної бригади, організованої з випускниць фабрично-заводського училища. У 1958 році, виконуючи рішення парткому, перейшла до відстаючої бригади. Використовуючи свій досвід, авторитет і вміння працювати з людьми, грамотно і по-новому організувала роботу в бригаді і в короткі терміни вивела її в передові.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1959 року за самовідданий особистий приклад беззавітного служіння інтересам радянського суспільства, що вилився в добровільному переході з передової бригади з більш високою оплатою праці у відстаючу і піднятті її до рівня передової, за видатний почин, який має велике значення для подальшого зростання великого руху за комуністичне ставлення до праці, Гагановій Валентині Іванівні присвоєно звання Героя Соціалістичної праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

Почин Гаганової набув широкого поширення серед багатьох робітників СРСР і інших соціалістичних країн. Сама вона ще кілька разів переходила у відстаючі бригади, які під її керівництвом завойовували звання бригад комуністичної праці. З 1960 року — член ЦК профспілки працівників текстильної та легкої промисловості СРСР.

З 1965 року — змінний майстер цеху, старший інженер Вишнєволоцького бавовняного комбінату.

У 1967 році закінчила Вишнєволоцький вечірній текстильний технікум Калінінської області.

До 1990 року — заступник директора Вишнєволоцького бавовняного комбінату із виховної роботи з молоддю, очолювала бюро раціоналізації і винаходів.

З 1990 року — персональний пенсіонер у місті Вишній Волочок Тверської області. Була членом Президії Вишнєволоцької ради ветеранів великої вітчизняної війни і праці.

Померла 25 жовтня 2010 року. Похована на алеї Героїв міського кладовища.

Нагороди і звання

• Герой Соціалістичної Праці (8.07.1959)
• два ордени Леніна (8.07.1959, 1.04.1970)
• орден Жовтневої Революції (5.04.1971)
• орден «Знак Пошани»
• орден Пошани (Російська Федерація) (7.01.1999)
• медалі
• дві медалі «За трудову доблесть» (26.09.1957; 26.04.1963)
• Почесна грамота Президії Верховної Ради РРФСР (28.01.1987)
• Заслужений працівник текстильної промисловості СРСР (1959)
• Заслужений працівник текстильної та легкої промисловості Російської РФСР (12.06.1981)
• Почесний громадянин міста Вишній Волочок (1997)
• Почесний громадянин Спіровського району Тверської області (2003)

Джерела

• Гаганова Валентина Іванівна. // Сайт «Герои страны» (рос.).