Гадзаман Іван

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гадзаман Іван
Народився невідомо
Перемишль
Помер невідомо
Місце проживання Перемишль
Хабаровськ
Владивосток
Діяльність педагог, громадський діяч
Заклад Щире Слово
Членство Український Далекосхідній Секретаріат і Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка

Гадзаман Іван (дати народження та смерті невідомі) — громадський та політичний діяч на Далекому Сході.

Учитель із Перемишля. Інтернований під час Першої світової війни до Сибіру, згодом — до м. Хабаровськ. Скрізь намагався організувати навчання українських дітей рідною мовою, за що переслідувався царською владою. Після Лютневої революції 1917 — активний діяч Хабаровської української громади. 1918—1920 — секретар з освітніх справ Українського далекосхідного секретаріату. Від осені 1918 — у м. Владивосток, керував лекційною комісією місцевого товариства «Просвіта». Від квітня 1919 — редактор газети «Щире Слово»; заступник голови, з квітня 1920 — голова «Просвіти». Активно займався організацією українського шкільництва на Зеленому Клині, виданням українських підручників. Автор проєкту Конституції національно-культурної автономії (самоврядування) українців Далекого Сходу, прийнятої Другою сесією Української Далекосхідної Крайової Ради 30 травня 1919 року. Ймовірно, 1920 року евакуювався до Галичини.

Джерела та література[ред. | ред. код]