Галина Кобецкайте

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Галина Кобецкайте
Народилася 20 грудня 1939(1939-12-20) (84 роки)
Тракай, Литва
Країна  Литва
Діяльність дипломат, викладачка університету
Alma mater Вільнюський університет
Науковий ступінь кандидат філософських наук
Заклад Вільнюський технічний університет Гедиміна
Батько Симон Кобецкі

Галина Кобецкайте (народилася 20 грудня 1939 року в Тракаї) — литовська вчена, філософ, журналістка і перекладачка, активістка караїмської національної спільноти, довгострокова послиня Литви в Естонії, Туреччині, Азербайджані, Узбекистані та Фінляндії.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася в місті Тракай у родині караїмів. Її батьком був Симон Кобецький. У 1962 році закінчила журналістику у Вільнюському державному університеті, а потім вивчила узбецьку філологію в Ташкентському державному університеті (1962–1963). Після повернення до Литви в 1964–1967 роках вона читала лекції з естетики в Каунаському медичному інституті. З 1967 по 1970 рр. Навчалася в аспірантурі МДУ, де в 1972 р. Здобула науковий ступінь кандидата філософських наук у галузі польської естетики, захистивши дисертацію на тему «Основні принципи аналізу художнього твору в польській естетиці»[1]. У 1971–1989 рр. Читала лекції у Вільнюському інституті техніки та будівництва (з 1976 р. доцентом).

Суспільно-політична діяльність[ред. | ред. код]

У 1988 році вона приєдналася до Руху за перебудову "Sąjūdis", засідаючи в Сеймі та у Вільнюській міській раді групи. Вона стала брати участь у діяльності караїмської громади. У 1988–1994 роках вона була президентом Литовської культурної громади караїмів (лит. Lietuvos karaimų Kultūros bendrija). З квітня 1990 по 1994 рік вона очолювала Департамент національностей в уряді Литовської Республіки як перший генеральний директор[2][3]. У 1992–1994 роках вона була президентом Литовсько-турецького товариства (Lietuvos-Turkijos draugija). З 1990 року входить до Спілки письменників Литви.

Дипломатична діяльність[ред. | ред. код]

У вільній Литві вона присвятила себе дипломатії. Вона була першою жінкою в Литві у званні послині[4]. З 1994 по 1997 рік вона була надзвичайною і повноважною послинею Литви в Естонській Республіці. У 1997–2004 роках вона виконувала подібну функцію в Турецькій Республіці (з 2001 року також акредитована в Азербайджані та Узбекистані). Після повернення з місії в 2004 році вона була радником президента Валдаса Адамкуса[5]. У 2007–2011 рр. була послинею у Фінляндії.

Переклади[ред. | ред. код]

Роками працює перекладачкою. Вона перекладає турецькі, польські та російські твори литовською, і перш за все перекладає з центральноазійських мов: азербайджанської, казахської, узбецької та туркменської. Публікує статті про художній переклад, естетику, теорію культури, історію та культуру караїмів[1].

Сім'я[ред. | ред. код]

Чоловік Миколас Фірковічус (1924–2000)[6] був інженером-будівельником, за радянських часів він нелегально виконував функції караїмського священника, з 1992 року голова Литовської релігійної громади караїмів (лит. Lietuvos karaimų religinės bendruomenė). Завдяки його зусиллям, громада караїмів відновила кенаси будівлі в Тракаї і Вільнюсі. Він написав підручник караїмської мови та молитовники[7]. Миколас перекладав, серед інших псалми Давида та книга Притч. Він був одним із творців караїмського календаря 2001–2051 років. Дочка Каріни Фіркавічуте — одна з найвідоміших дослідниць караїмської музичної культури [4].

Вибрані публікації[ред. | ред. код]

  • Menas ir estetinis auklėjimas (praca zbiorowa), wyd. Mintis, Wilno 1989, ISBN 5-417-00222-4
  • Lietuvos Karaimai: Totorių ir karaimų įsikūrimo Lietuvos Didžiojoje Kunigaikštysteje 600 metų jubiliejaus leidinys, wyd. Baltos lankos, Wilno 1997, ISBN 978-99-868611-1-9
  • Rozmówki polsko-karaimsko-litewskie, wyd. Bitik Oficyna Wydawnicza Związku Karaimów Polskich, Wrocław, 2011, ISBN 9788392006893.

Нагороди та нагороди[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. а б Kobeckaitė Halina (лит.), 2 квітня 2012, архів оригіналу за 9 травня 2021, процитовано 3 червня 2021 {{citation}}: Cite має пустий невідомий параметр: |inventor= (довідка)
  2. Nutarimas dėl H. Kobeckitės, 18 kwietnia 1990, архів оригіналу за 3 червня 2021, процитовано 3 червня 2021 {{citation}}: Cite має пустий невідомий параметр: |inventor= (довідка)
  3. Wszędzie dobrze, ale w domu najlepiej: Halina Kobeckaitė - Wiadomości Znad Wilii (пол.), 21 червня 2017, архів оригіналу за 3 червня 2021, процитовано 3 червня 2021
  4. а б Halina Kobeckaitė – ambasadorė, kuriai istorija pasiūlė vaidmenį (лит.), 7 березня 2020, архів оригіналу за 3 червня 2021, процитовано 3 червня 2021
  5. Kultūros ministerijos apdovanojimas - ambasadorei H. Kobeckaitei, архів оригіналу за 3 червня 2021, процитовано 3 червня 2021
  6. Mykolas Firkovičius (англ.)
  7. Halina Kobeckaitė. Simonas Firkovičius – viena iš iškiliausių XX a. karaimų kultūros figūrų (лит.), 24 квітня 2012, архів оригіналу за 3 червня 2021, процитовано 3 червня 2021
  8. Apdovanotų asmenų duomenų bazė (лит.), архів оригіналу за 15 жовтня 2020, процитовано 3 червня 2021
  9. Eesti Vabariigi President 1992-2001 - Ametitegevus - Teenetemärgid - Maarjamaa Rist, архів оригіналу за 3 червня 2021, процитовано 3 червня 2021
  10. Dr. Halinai Kobeckaitei įteiktas Kultūros ministerijos Garbės ženklas „Nešk savo šviesą ir tikėk“ (лит.), 22 грудня 2014, архів оригіналу за 3 червня 2021, процитовано 3 червня 2021