Галицький Руслан Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Галицький.
Руслан Вікторович Галицький
Руслан Викторович Галицкий
 Полковник
Загальна інформація
Народження 14 липня 1972(1972-07-14)
Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, УРСР, СРСР
Смерть 5 грудня 2016(2016-12-05) (44 роки)
Алеппо, Сирія
(мінометний обстріл)
Поховання Федеральне військове меморіальне кладовищеd
Національність українець
Alma Mater Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Військова служба
Приналежність Росія Росія
Рід військ ЗС РФ
Війни / битви Російсько-українська війна (з 2014)
Громадянська війна в Сирії

Руслан Вікторович Галицький (14 липня 1972, Івано-Франківськ, Україна — 5 грудня 2016, Алеппо) — російський воєначальник українського походження, полковник ЗС РФ, учасник війни на Донбасі та російської військової інтервенції в Сирію. Кавалер ордена Мужності (посмертно).

Біографія[ред. | ред. код]

Походив із сім'ї потомствених офіцерів. Закінчив львівську військову спецшколу. У 1990 році Галицький переїхав зі Львова до Москви і вступив до Московського вищого загальновійськового командного училища, яке закінчив у 1994 році із золотою медаллю і там же почав проходити службу командиром взводу та роти курсантів. У 2002 році закінчив із золотою медаллю Загальновійськову академію Збройних сил Російської Федерації на базі Військової академії імені Фрунзе і протягом восьми років служив у Московській області на посадах командира мотострілецького батальйону та заступника начальника штабу 27-ї окремої мотострілецької бригади, начальника відділення оперативного відділу оперативного управління Московського військового округу[1].

У 2010 році вступив до Військової академії Генерального штабу, яку закінчив у 2012 році у званні полковника із золотою медаллю «За відмінне закінчення військового освітнього закладу вищої професійної освіти МО РФ». У 2011 році отримав звання кандидата військових наук[2].

Після закінчення академії Галицький був направлений для продовження військової служби в оперативне управління Південного військового округу на посаду начальника оперативного управління військової частини 64722 12-го командування резерву, яка базується на обстановці повної таємності на російсько-українському кордоні в Новочеркаську (Ростовська область)[3].

У лютому 2016 року Галицький обійняв посаду командира 5-ї окремої танкової бригади. Прослужив на цій посаді менше року. 6 травня представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Вадим Скибицький на підставі даних військової розвідки заявив, що Галицький, будучи високопосадовцем, займався координуванням сил проросійських бойовиків на Донбасі[4][5][6].

Восени 2016 року Галицький у складі групи російських військових радників був відряджений до Сирії, де за офіційними даними міністерства оборони РФ займався координуванням взаємодії між авіаційним угрупованням Повітряно-космічних сил РФ, що базується на авіабазі Хмеймім, частинами армії Сирії та іншими підрозділами, що беруть участь у війні[7].

Загибель[ред. | ред. код]

За офіційними даними міністерства оборони РФ, що поширилися на початку грудня 2016 року по ЗМІ, Галицький був тяжко поранений внаслідок артилерійського обстрілу з боку житлових кварталів західної частини Алеппо, яка контролювалася бійцями сирійської опозиції[8]. За даними телекомпанії «Ариг Ус», снаряд розірвався у наметі шпиталю, у якому перебував Галицький, і з осколків потрапив йому у основу черепа. Російські військові медики протягом кількох діб боролися за життя Галицького, і за даними «Ариг Ус» він не приходячи до тями помер 5 грудня у шпиталі в Москві[9]. За офіційними даними міністерства оборони РФ, які розходяться з фактичними даними ЗМІ, Галицький став 23 російським військовим, який загинув під час операції в Сирії, при тому, що до цього списку не включаються члени приватних військових компаній[10].

8 грудня указом президента РФ Галицький був посмертно нагороджений орденом Мужності.

Похорон Галицького пройшов 10 грудня на Федеральному військовому меморіальному цвинтарі в Митищинському районі Московської області. Труна з його тілом, покрита прапором Росії, була виставлена в оточенні почесної варти в жалобному залі цвинтаря.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Був одружений. Виховував трьох дітей — дочку та двох синів[11].

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Погибший в Сирии командир улан-удэнской танковой бригады считался одним из самых перспективных стратегов армии РФ. Ариг Ус. 8 декабря 2016. Архів оригіналу за 10 грудня 2016. Процитовано 10 декабря 2016.
  2. ↑ Галицкий, Руслан Викторович. ТАСС. Архів оригіналу за 14 грудня 2016. Процитовано 19 июня 2017.
  3. ↑ В Алеппо погиб российский офицер. Врачи несколько суток боролись за его жизнь. Ура.ру. 7 декабря 2016. Архів оригіналу за 9 грудня 2016. Процитовано 9 декабря 2016.
  4. ↑ Russia supplies 38 tanks, 12 artillery systems and other equipment over the week of ceasefire – intelligence. Украинский кризисный медиа-центр. 6 мая 2016. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 9 декабря 2016.
  5. ↑ Tom Parfitt (9 декабря 2016). Russian colonel dies in shelling. The Times. Архів оригіналу за 9 грудня 2016. Процитовано 9 декабря 2016.
  6. ↑ Pierre Vaux, Michael Weiss (7 декабря 2016). A Rising Star in the Russian Military Killed in Syria. The Daily Beast. Архів оригіналу за 9 грудня 2016. Процитовано 9 декабря 2016.
  7. ↑ Виктор Логинов (7 декабря 2016). Настоящий полковник. В Алеппо погиб Руслан Галицкий. Life. Архів оригіналу за 8 грудня 2016. Процитовано 9 декабря 2016.
  8. ↑ A Russian military advisor killed in terrorist shelling in Aleppo. САНА. 7 грудня 2016. Архів оригіналу за 9 грудня 2016. Процитовано 9 грудня 2016.
  9. ↑ Полковник из Бурятии погиб в результате миномётного обстрела в Сирии. Ариг Ус. 7 грудня 2016. Архів оригіналу за 10 грудня 2016. Процитовано 9 грудня 2016.
  10. ↑ В Алеппо погиб российский полковник. BBC Russian. 7 грудня 2016. Архів оригіналу за 7 січня 2017. Процитовано 9 грудня 2016.
  11. ↑ Николай Кузнецов (8 декабря 2017). Комбриг обнажил потери. Фонтанка.ру. Архів оригіналу за 8 листопада 2017. Процитовано 21 июня 2017.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Галицький_Руслан_Вікторович&oldid=42591284