Галушкін Юрій Алімович
| Галушкін Юрій Алімович | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Бригадний генерал | |||||||||||||
 | |||||||||||||
| Загальна інформація | |||||||||||||
| Народження |
26 червня 1971 (52 роки) м. Хорол, Полтавська область, Українська РСР, СРСР | ||||||||||||
| Військова служба | |||||||||||||
| Приналежність |
 Україна | ||||||||||||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | ||||||||||||
| Рід військ |
 Десантні війська | ||||||||||||
| Війни / битви |
Український контингент у Косові Війна на сході України | ||||||||||||
| Командування | |||||||||||||
| |||||||||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||||||||
| |||||||||||||
Ю́рій Алі́мович Галу́шкін (нар. 26 червня 1971, м. Хорол, Полтавська область, Українська РСР, СРСР) — український військовик, бригадний генерал Збройних сил України. Заступник начальника Головного управління ВСП ЗСУ (з 2022).
Командувач Сил територіальної оборони України (1 січня — 15 травня 2022), керівник Головної інспекції Міністерства оборони України (2019—2021), начальник повітрянодесантної служби ДШВ ЗСУ (2015—2019), в.о. Командувача ВДВ (2014—2015).
Учасник російсько-української війни. Повний лицар ордена Богдана Хмельницького.
Життєпис[ред. | ред. код]
У 1988 році закінчив середню школу. З 1988 по 1992 роки навчався в Полтавському вищому зенітному ракетному командному Червонопрапорному училищі ім. генерала армії М. Ф. Ватутіна.
У 2004 році закінчив Національну академію оборони України за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями підрозділів (частин, з'єднань) Сухопутних військ», де здобув кваліфікацію офіцера військового управління оперативно-тактичного рівня.
У 2001—2002 брав участь у міжнародній миротворчій операції в Косові (Союзна Республіка Югославія).
У листопаді 2013 — заступник командувача Високомобільних десантних військ.
Російсько-українська війна[ред. | ред. код]
З 2014 року брав участь у Антитерористичній операції (Операції об'єднаних сил) на території Донецької та Луганської областей.
З червня 2014 р. до січня 2015 р. виконував обов'язки командувача Високомобільних десантних військ (на той час входили до складу Сухопутних військ Збройних Сил України). Після того, як ВДВ стали окремим родом військ, був призначений заступником командувача[1].
У грудні 2019 року був призначений Головним інспектором Міністерства оборони України, з середини 2020 — на посаді заступника Головного інспектора.
5 грудня 2020 року, згідно з Указом Президента України присвоєно звання бригадного генерала[2].
1 січня 2022 року був призначений Командувачем Сил територіальної оборони Збройних Сил України[3].
15 травня 2022 року був звільнений з посади Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України[4].
16 травня 2022 року призначений заступником начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України.
3 квітня 2024 року був призначений командувачем оперативно-тактичного угруповання військ «Харків»[5]. Проте вже 10 травня 2024 року після початку російського наступу у Харківській області знятий з посади[6].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Богдана Хмельницького І ступеня (4 грудня 2023) — за самовіддане служіння Українському народові, особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку[7];
- Орден Богдана Хмельницького ІІ ступеня (31 липня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[8];
- Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (21 жовтня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[9];
- Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»[10];
- медаль «10 років Збройним Силам України»;
- медаль «15 років Збройним Силам України»;
- медаль «За сумлінну службу» ІІ і І ступенів;
- медаль «Ветеран служби»;
- нагрудний знак «За досягнення у військовій службі» ІІ ступенів;
- нагрудний знак «Воїн-миротворець»;
- нагрудний знак «За військову доблесть».
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Володимир Зеленський призначив командувачем Сил територіальної оборони ЗСУ Юрія Галушкіна. Міністерство оборони України. Архів оригіналу за 1 січня 2022. Процитовано 1 січня 2022.
- ↑ Указ Президента України №541/2020. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 8 грудня 2020. Процитовано 6 грудня 2020.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №1/2022. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 1 січня 2022. Процитовано 1 січня 2022.
- ↑ Указ Президента України № 336/2022 від 15 травня 2022 року «Про звільнення Ю.Галушкіна з посади Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України». Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 16 травня 2022.
- ↑ Бригадний генерал Галушкін призначений командувачем ОУВ "Харків". DUMKA.MEDIA (рос.). Процитовано 14 травня 2024.
- ↑ Змінили на тлі наступу РФ. Новим командувачем ОТУВ “Харків” замість Галушкіна став Михайло Драпатий. novynarnia.com (укр.). 13 травня 2024. Процитовано 14 травня 2024.
- ↑ Указ Президента України від 4 грудня 2023 року № 798/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 31 липня 2015 року № 461/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 21 жовтня 2014 року № 817/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ «Наша мета — масова готовність суспільства до збройної відсічі» — командувач Сил територіальної оборони ЗСУ Юрій Галушкін про першочергові завдання ТрО [Архівовано 16 травня 2022 у Wayback Machine.] // Інформаційне агентство АрміяInform, 10 Січня 2022
Джерела[ред. | ред. код]
- Сайт Міністерства оборони України [Архівовано 1 січня 2022 у Wayback Machine.]
- Президент призначив командувача Сил територіальної оборони [Архівовано 1 січня 2022 у Wayback Machine.]// Укрінформ, 01.01.2022
- Командувач Сил тероборони Галушкін розповів про їх мету та завдання [Архівовано 11 січня 2022 у Wayback Machine.]// Укрінформ, 11.01.2022
Посилання[ред. | ред. код]
- Указ Президента [Архівовано 6 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- Полковник Юрій Галушкін: "Сьогодні народжуються українські ПДВ [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- В Житомирі звільнили у запас останніх строчників-контрактників [Архівовано 11 січня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- полковник ГАЛУШКІН Юрій Алімович. http://www.vdv.mil.gov.ua/. ВДВ України. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 2 серпня 2017.
- Бригадні генерали (Україна)
- Народились 26 червня
- Народились 1971
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького I ступеня
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького II ступеня
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Нагороджені відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»
- Нагороджені відзнакою «Доблесть і честь»
- Нагороджені відзнакою «Знак пошани»
- Нагороджені медаллю «10 років Збройним Силам України»
- Нагороджені медаллю «15 років Збройним Силам України»
- Нагороджені медаллю «За сумлінну службу»
- Нагороджені нагрудним знаком «За досягнення у військовій службі»
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)
- Уродженці Хорола
- Випускники Полтавського вищого зенітного ракетного командного училища
- Випускники Національного університету оборони України
- Українські миротворці
- Командувачі територіальної оборони України