Галімзянов Салімзян Галімзянович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Галімзянов Салімзян Галімзянович
Народження 25 вересня 1915(1915-09-25)
Тульгузбаш, Бірський повітd, Уфимська губернія, Російська імперія
Смерть 12 липня 2005(2005-07-12) (89 років)
Єкатеринбург, Росія
Поховання Башкортостан
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «За оборону Сталінграда»

Салімзян Галімзянович (у нагородному листі — Олександр Самойлович) Галімзя́нов (1915—2005) — молодший сержант Робітничо-селянської Червоної Армії, учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу (1943).

Біографія[ред. | ред. код]

Салімзян Галімзянов народився 25 вересня 1915 року в селі Тульгузбаш (нині — Аскинський район Башкортостану) в сім'ї селянина. Татарин. Закінчив початкову школу, після чого працював у колгоспі, промартілі. В 1937—1939 роках проходив строкову службу в Робітничо-селянської Червоної армії. У 1942 році Галімзянов повторно покликаний в армію Аскинським районним військовим комісаріатом Башкирської АРСР. З 15 вересня того ж року — на фронтах Другої світової війни, був стрільцем 1-ї стрілецької роти 225-го гвардійського стрілецького полку 78-ї гвардійської стрілецької дивізії 7-ї гвардійської армії Степового фронту. Відзначився під час битви за Дніпро[1].

У ніч з 24 на 25 вересня 1943 року Галімзянов переправився через Дніпро в районі села Домоткань Верхньодніпровського району Дніпропетровської області Української РСР. На плацдармі на західному березі, опинившись разом з командиром роти в оточенні, зазнали поранень, Галімзянов зумів відбити всі ворожі атаки і врятувати його. У бою він особисто знищив близько 50 ворожих солдатів та 2 офіцери, а також захопив 2 кулемети.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 жовтня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені мужність і героїзм у боях з німецькими загарбниками, гвардії червоноармієць Салімзян Галімзянов удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 1356.

Після закінчення війни в званні молодшого сержанта Галімзянов демобілізований. Проживав у рідному селі, працював будівельником. З 1998 року проживав в Єкатеринбурзі.

Помер 12 липня 2005 року, похований у рідному селі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
  • В большом наступлении. — М., 1964.
  • Подвиги их — бессмертны. — Уфа: Китап, 2000.
  • Славные сыны Башкирии. Книга 1. — Уфа, 1965.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Галимзянов, Салимзян Галимзянович [Архівовано 2012-10-06 у Wayback Machine.]. Сайт «Герои страны».
  2. ↑ Подвиг Народа [Архівовано 6 листопада 2018 у Wayback Machine.] (рос.).
  3. ↑ Подвиг Народа [Архівовано 6 листопада 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Галімзянов_Салімзян_Галімзянович&oldid=41337378