Гамарня (Полонне)
| село Гамарня | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Хмельницька область |
| Район | Полонський район |
| Основні дані | |
| Населення | — |
| Поштовий індекс | 30501 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°04′56″ пн. ш. 27°29′40″ сх. д. / 50.08210° пн. ш. 27.49436° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Карта | |
  Гамарня | |
 Гамарня | |
| Мапа | |
| |
Гамарня - невеличке село, а нині адміністративно це частина міста, на околиці Полонного (його південно-західна частина).
Історія[ред. | ред. код]
В 1826 році Тадеуш Валєвський вибудував невеликий мисливський будинок на острові[1], що був утворений вигином річки Хомори. Після свого одруження він повністю перебрався до Гамерні (Гамарні). Дім тоді збільшили та звели в стилі романтизму, який в цей час розквітав в Європі. Було добудовано ряд адміністративних будинків для прийому офіційних осіб, а також стайні виїзних і верхових коней. Острів шириною близько 200 метрів був облаштований як натуральний парк та перетнутий алеями. Головна алея була виїздна, що вела від широкої греблі до з’єднуючої з містечком і носила назву «Лінія».
Згідно документів, Тадеуш Валевський був закоханий у творчість Михайла Чайковського, а особливо в його «Вернигору». Саме це сприяло оформленню двох кімнат на партері правої офіцини як музею-пам’ятки українського мистецтва. До «Хати Вернигори» запрошувалися на партію преферансу тільки постійні привілейовані гості Тадеуша Валевського - чоловіки.
В 1855 році, помираючи в Римі, Тадеуш Валєвський записав всю надбану полонську спадщину своїй дружині Анні, яка в свою чергу заповіла братові Казимирові Карвіцькому та його дітям.
Після її смерті, Полонщину отримав Францішек Карвіцький (1843-1900 рр.), одружений з Наталією Франківською. Францішек Карвіцький залишив всі будинки непорушними, тільки розбудував головний житловий будинок. З’явився новий об’ємний салон, зала-їдальня з окремим буфетом, кабінети і кілька житлових кімнат.
Карвіцькі в Полонному (Гамарні) мали свою історико-літературну книгозбірню, з власним екслібрисом, яка була знищена під час першої світової війни.
Син Францішека і Наталі, Ян Дунін-Карвіцький (1869 року народження), дбав про Гамарню та її парк. Він називав її «зеленим раєм», а панську садибу — найкращою резиденцією на Волині.
Ян Дунін-Карвіцький був останнім власником Полонного і Гамарні до першої світової війни.
Сьогодення[ред. | ред. код]
Будівля млину до наших часів не збереглась, але Гамарня є прекрасними місцем з краєвидами на водну широчінь Хомори, красивою природою і бажаним місцем для умиротворення.
Джерела[ред. | ред. код]
- Валевські і Хамерня (Гамарня): [Електрон. ресурс].- Електрон.дані. - Режим доступу: https://pol-otg.gov.ua/valevski-i-hamernya-gamarnya-15-06-59-17-12-2019/ [Архівовано 4 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ Petro. Місто Полонне. drymba.com (укр.). Процитовано 22 вересня 2022.