Гандрій Дучман
| Гандрій Дучман | |
|---|---|
 | |
| Народився |
27 лютого 1836 Basankwitz/Bozankecyd, Бауцен, Німеччина |
| Помер |
7 квітня 1909 (73 роки) Дрезден, Німецька імперія |
| Діяльність | письменник, парох |
| Alma mater | Лужицька семінарія[d] |
| Знання мов | верхньолужицька і сербська[1] |
| Членство | Матиця серболужицька |
| Конфесія | католицька церква |
| Брати, сестри | Петр Дучман |
Гандрій Дучман, німецький варіант — Андреас Дойчманн, псевдонім — Вольшінський (луж. Handrij Dučman, Wólšinski, нім. Andreas Deutschmann; нар. 27 лютого 1836 року, с. Бозанкеци, Лужиця, Німеччина — 4 квітня 1909, Дрезден, Німеччина) — католицький священик, серболужицький драматург, письменник і поет. Писав на верхньолужицькій мові. Старший брат лужицького громадського діяча і лікаря Петра Дучмана.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 27 лютого 1836 року в серболужицькому селі Безанкеци в селянській родині. Закінчивши середню школу в Будішин, поступив в 1849 році в гімназію і потім — в 1850 році в новостворене серболужицьке педагогічне училище. З 1851 року по 1860 рік навчався в Лужицькій семінарії в Празі. У 1853 році вступив в серболужицьку культурно-просвітницьку організацію «Матіца сербська». Навчався також у празькій Малостранській гімназії. Будучи студентом в Празі, з 1858 року по 1860 рік був керівником серболужицького студентського товариства «Сербовка». У 1860—1861 роки навчався в архиєпископській семінарії в Кельні. У 1861 році повернувся на батьківщину і 16 серпня 1861 року був висвячений на священика. З 21 жовтня 1861 року служив вікарієм в католицькій парафії в Радібор і з березня по вересень 1865 року — адміністратором в Вотрове, потім повернувся в Радібор. У 1875 році був призначений настоятелем. З 1884 року був настоятелем в різних католицьких парафіях в Північній Чехії. З 1886 року був настоятелем в Ліпску. У 1903 році через хворобу вийшов на пенсію і проживав до своєї смерті в Дрездені.
Літературна творчість[ред. | ред. код]
З 1856 року публікував свої твори під псевдонімом Вольшінський (Wólšinski) в різних серболужицьких періодичних виданнях і особливо — в католицькому журналі «Katolski Posoł», газеті «Serbske Nowiny» і науковому виданні «Časopis Maćicy Serbskeje».
- Твори
- Pěseń wo zwonu, поема, 1859;
- Pismowstwo katholskich Serbow, драма, 1869;
- Othilia, abó Slepa holcžka, 1873
- Wodźan, 1896.
- Złote hrody abo Hans Klepotar na dań njese, 1897.
Література[ред. | ред. код]
- Česko-lužicke styky v 1.polovině 19. století [Архівовано 28 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Česko-lužický věstník, 2007, стор. 54
- Jurij Kral: Nekrolog LVIII. W: Časopis Maćicy Serbskeje. Lětnik 63 (1910), čo. 1, str. 76-79.
- Rudolf Kilank: Dučman, Handrij. W: Jan Šołta, Pětr Kunze, Franc Šěn (wud.): Nowy biografiski słownik k stawiznam a kulturje Serbow. Ludowe nakładnistwo Domowina, Budyšin 1984, str. 122.
- Dučman, Repertorium; J. Kral, Nekrolog, Časopis Maćicy Serbskeje 63 (1910), str. 76-80
Посилання[ред. | ред. код]
- Біографія на сайті Серболужицького інституту [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (в.-луж.)
|
- ↑ CONOR.Sl