Ганс-Герман фон Швайніц унд Крайн

Ганс-Герман фон Швайніц унд Крайн
нім. Hans-Hermann Graf von Schweinitz und Krain Freiherr von Kauder
Народився	21 липня 1883(1883-07-21) Лібенбург, Гослар, Нижня Саксонія, Німеччина
Помер	4 березня 1959(1959-03-04) (75 років) Гамбург, ФРН
Діяльність	офіцер ВМФ
Титул	граф
Військове звання	Контр-адмірал
Нагороди	Орден Святого Станіслава 3 ступеня Офіцерський хрест Ордену Спасителя Офіцер ордена Корони Італії Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Галліполійська зірка Хрест «За вислугу років» (Пруссія) Почесний лицар ордена Святого Йоанна (Бранденбург) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Герб

Граф Ганс-Герман фон Швайніц унд Крайн, барон фон Каудер (нім. Hans-Hermann Graf von Schweinitz und Krain Freiherr von Kauder; 21 липня 1883, Лібенбург — 4 березня 1959, Гамбург) — німецький військово-морський діяч, контрадмірал крігсмаріне (1 січня 1941).

Біографія

10 квітня 1901 року вступив у ВМФ кадетом. Пройшов підготовку на борту навчального корабля «Штайн», у військово-морському училищі (1903) і Військово-морській академії (1914). У 1911-14 роках — вахтовий офіцер на імператорській яхті «Гогенцоллерн». Учасник Першої світової війни, навігаційний офіцер на легких крейсерах «Росток» (травень 1915 — червень 1916), «Регенсбург» (червень 1916, жовтень 1916 — березень 1917), «Штеттін» (липень 1916), «Данциг» (липень-вересень 1916), «Емден» (березень 1917 — липень 1918), на лінійному кораблі «Маркграф» (жовтень 1918).

Після демобілізації армії залишений на флоті. З 29 березня 1919 року — ад'ютант в інспекції бойової підготовки і офіцер зв'язку в військово-морської комісії з перемир'я. З 1 жовтня 1921 року — командир 4-го батальйону берегової оборони, з 13 листопада 1924 року — офіцер зв'язку ВМС при командуванні 6-м військовим округом (Мюнстер). 29 вересня 1926 року призначений комендантом морських оборонних споруд на Ельбі і Везері. 30 вересня 1931 року вийшов у відставку.

1 січня 1941 року призваний на службу і 11 жовтня 1941 року призначений начальником морських оборонних споруд в Україні, а 3 листопада 1941 року переведений на аналогічну посаду в Крим. Керував створенням оборони кримських берегів від атак радянського ВМФ. 1 квітня 1943 року зарахований в розпорядження начальника Вищого військово-морського командування «Остзе», а 30 червня 1943 року звільнений у відставку, хоча до кінця війни і значився в розпорядженні ВМФ. 8 травня 1945 року інтернований союзниками. 15 жовтня 1947 року звільнений.

Нагороди

• Орден Червоного орла 4-го класу
• Орден Святого Станіслава 3-го ступеня (Російська імперія)
• Орден Спасителя, золотий (офіцерський) хрест (Грецьке королівство; 4 травня 1914)
• Орден Корони Італії, офіцерський хрест (16 травня 1914)
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Військова медаль (Османська імперія)
• Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
• Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»

Література

• Залесский К.А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. — Москва : Яуза, Эксмо, 2005. — 638 с. — (Энциклопедия Третьего рейха) — 5000 прим. — ISBN 5-699-10354-6.

Посилання

• Фотографії і нагороди Швайніца. [Архівовано 7 жовтня 2020 у Wayback Machine.]