Ганс Фонтен

Ганс Фонтен
Народився	7 квітня 1880(1880-04-07) Губен, Шпре-Найсе, Бранденбург, Німеччина
Помер	27 листопада 1958(1958-11-27) (78 років) Ляйнфельден-Ехтердінген, Есслінген, Штутгарт, Баден-Вюртемберг, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	офіцер
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання	Generalstabsveterinärd
Нагороди	Медаль «За кампанію в Південно-Західній Африці» Медаль «За вислугу років» (Пруссія) Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Сілезький Орел 1-го ступеня Сілезький Орел 2-го ступеня Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Пам'ятна військова медаль (Австрія) Пам'ятна військова медаль (Угорщина) Медаль за участь у Європейській війні (1915—1918) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Застібка до Залізного хреста 2-го класу

Ганс Фонтен (нім. Hans Fontaine; 7 квітня 1880, Губен — 27 листопада 1958, Ляйнфельден-Ехтердінген) — німецький військовий ветеринар, доктор ветеринарії (1919), професор, генерал-майор ветеринарної служби рейхсверу (1 квітня 1934), генерал-лейтенант ветеринарної служби вермахту (1 квітня 1938).

Біографія

В 1905/07 роках очолював конюшню охоронних частин в Німецькій Південно-Західній Африці. Учасник придушення повстання гереро і нама. Після повернення в Німеччину працював в бактеріологічній лабораторії Військової ветеринарної академії в Берліні. Учасник Першої світової війни, в 1914/18 роках — 2-го управління аналізу крові в Турнау. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 1921 року — головний ветеринар 17-го піхотного полку, з 1929 року — 3-ї дивізії (одночасно член Наукового сенату військової ветеринарної служби), з 1931 року — 2-го групового командування. З 1 листопада 1935 року — командир Військової ветеринарної академії в Ганновері. З вересня 1939 року — головний ветеринар сухопутних військ. В 1943/45 роках — знову командир Військової ветеринарної академії в Ганновері.

Нагороди

• Медаль «За кампанію в Південно-Західній Африці» із застібками «Великий Намаленд» і «Оранжева» (1907)
• Орден Корони (Пруссія) 4-го класу з мечами (1908)
• Медаль «За вислугу років» (Пруссія) 3-го класу (9 років)
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Сілезький Орел 2-го і 1-го ступеня
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
• Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами
• Медаль за участь у Європейській війні (1915—1918) з мечами (Третє Болгарське царство)
• Медаль «За вислугу років у Вермахті»
  • 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років; 2 жовтня 1936) — отримав 4 нагороди одночасно.
  • особливого класу (40 років; 1939)
• Застібка до Залізного хреста 2-го класу
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами

Література

• Dermot Bradley (Hrsg.): Die Generale des Heeres 1921–1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 4: Fleck–Gyldenfeldt. Biblio Verlag. Osnabrück 1996. ISBN 3-7648-2488-3. S. 35.
• Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Hrsg.: Reichswehrministerium. Mittler & Sohn Verlag. Berlin 1930. S. 191.

Посилання

• Біографічні дані.
• Нагороди.