Гарвардська медична школа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Harvard Medical School

HMS
Файл:Harvard Medical School seal.svg
Файл:Harvard Medical School shield.svg
Координати: 42°20′09″ пн. ш. 71°06′18″ зх. д. / 42.335743° пн. ш. 71.105138° зх. д. / 42.335743; -71.105138\
Тип Private
Країна  США
Розташування Бостон
Засновано 19 вересня 1782
Студентів 1563
Приналежність Гарвардський університет
Членство у ORCID[d][1]
Випускники Category:Harvard Medical School alumni
Адреса 25 SHATTUCK ST, BOSTON, MA 02115-6027[2]
Сайт hms.harvard.edu
Мапа
CMNS: Harvard Medical School у Вікісховищі

Гарвардська медична школа (англ. Harvard Medical School ; HMS) — вища медична школа Гарвардського університету розташована в медичному районі Лонгвуд, місто Бостон, штат Массачусетс. Заснована в 1782 році, HMS є однією з найстаріших медичних шкіл США[3] і незмінно посідає перше місце в рейтингу досліджень серед медичних шкіл US News & World Report. [4] На відміну від більшості інших провідних медичних шкіл, HMS не функціонує у зв'язку з однією лікарнею, а безпосередньо пов'язана з кількома навчальними лікарнями в районі Бостона. До таких лікарень і науково-дослідних інститутів належать Інститут раку Дана-Фарбера, Массачусетська загальна лікарня, Жіноча лікарня Брігама, Медичний центр Бет Ісраель Діконесс, Бостонська дитяча лікарня, лікарня Маклін, Кембриджський медичний альянс, Дитячий центр судді Бейкера та Реабілітаційна лікарня Сполдінга.[5]

Історія[ред. | ред. код]

Гарвардська медична школа була заснована 19 вересня 1782 року після того, як президент Джозеф Віллард представив доповідь з планами створення медичної школи президенту та членам Гарвардського коледжу. Серед викладачів-засновників Гарвардської медичної школи були Джон Уоррен, Аарон Декстер і Бенджамін Вотергаус, випускник медичної школи Единбурзького університету. Це третій найстаріший медичний навчальний заклад США, заснований після Медичної школи Перельмана при Пенсильванському університеті та Коледжу терапевтів і хірургів Вагелоса Колумбійського університету.

Лекції спочатку проходили в підвалі Harvard Hall, а потім у Holden Chapel. Студенти не платили за навчання, але купували квитки на п’ять-шість щоденних лекцій.[3][6] Перші два студенти закінчили навчання в 1788 році.[3]

У наступному столітті медична школа кілька разів змінювала місце розташування через зміну клінічних зв'язків, оскільки вона не володіла і не керувала безпосередньо навчальною лікарнею.[7] I в 1810 році школа переїхала до Бостона на нинішню Вашингтон-стріт. У 1816 році школа була перенесена на Мейсон-стріт і стала називатися Массачусетським медичним коледжем Гарвардського університету на знак визнання подарунка від Великого і Генерального суду штату Массачусетс. У 1847 році школа була перенесена на Гроув-стріт, щоб бути ближче до Массачусетського загального госпіталю. У 1883 році школа була перенесена на Коплі-сквер.[8] До цього переїзду Чарльз Вільям Еліот став президентом Гарварду в 1869 році і виявив, що медична школа перебуває в найгіршому стані з усіх частин університету. Він започаткував рішучі реформи, які підвищили стандарти прийому, запровадив офіційну програму отримання ступеню та визначив HMS, як професійну школу в Гарвардському університеті, що заклало основу для її перетворення в одну з провідних медичних шкіл у світі.[6]

У 1906 році медична школа переїхала на своє нинішнє місце розташування в медичному та академічному районі Лонгвуд. П'ять оригінальних чотирикутних будівель кампусу Лонгвуда, облицьованих мармуром, використовуються і понині.[9][10]

Інновації[ред. | ред. код]

Докторанти та викладачі Гарвардської медичної школи були пов’язані з низкою важливих інновацій у галузі медицини та охорони здоров’я:

* Впровадження вакцинації від віспи в Америці

Розширення допуску[ред. | ред. код]

Жінки[ред. | ред. код]

У середині 1847 року пропозиція професора Волтера Ченнінга допустити жінок до лекцій та іспитів була відхилена президентом і членами Гарвардського коледжу. Хоча незабаром після цього Гарріот Кезії Хант було дозволено відвідувати медичні лекції, цей дозвіл був відкликаний у 1850 році.

У 1866 році дві жінки з великою медичною освітою в інших місцях подали документи, але їм було відмовлено у вступі. У 1867 році один голосування викладача заблокувало вступ Сьюзен Дімок. У 1872 році Гарвард відхилив подарунок у розмірі 10 000 доларів за умови, що медична школа прийме жінок-медиків на той самий термін, що й чоловіків. Аналогічну пропозицію в розмірі 50 000 доларів, зроблену групою з десяти жінок, включаючи Марію Елізабет Закшевську, було відхилено в 1882 році; для вивчення цього питання було призначено комітет з п'яти осіб. Після того, як у 1883 році медична школа переїхала з Норт-Гроув-стріт на Бойлстон-стріт, пропозицію професора Генрі Інгерсолла Боудітча про використання приміщення на Норт-Гроув-стріт для медичної освіти жінок було відхилено.

У 1943 році деканат рекомендував приймати на навчання жінок, причому співвідношення чоловіків і жінок залежало виключно від кваліфікації абітурієнтів.[12] У 1945 році було прийнято перший клас жінок; очікувані переваги включали допомогу студентам-чоловікам навчитися сприймати жінок, як рівних, збільшення кількості лікарів у низькооплачуваних спеціальностях, яких зазвичай уникають чоловіки, і заміну найслабшої третини всіх чоловічих класів більш кваліфікованими жінками. До 1972 року близько однієї п'ятої студентів-медиків Гарварду становили жінки. [12]

Афроамериканці[ред. | ред. код]

У 1850 році троє чорношкірих чоловіків: Мартін Ділані, Деніел Лейнг-молодший та Айзек Сноуден, були прийняті до школи, але пізніше були виключені під тиском викладачів та інших студентів.

У 1968 році у відповідь на петицію, підписану сотнями студентів-медиків, факультет створив комісію зі зв'язків з чорношкірою громадою Бостона; на той час чорношкірі студенти Гарварду становили менше одного відсотка від загальної кількості студентів-медиків. До 1973 року кількість прийнятих чорношкірих студентів потроїлася, а наступного року - збільшилася вчетверо.[12] У 2011 році HMS призначив свого першого афроамериканця, повного професора медицини, Валері Е. Стоун.[13] Того року вони також призначили свого першого афроамериканського професора радіології, колишню однокурсницю Стоуна Тіну Янг Пуссен.[13]

У 2019 році ЛаШира Нолен стала першою темношкірою жінкою, обраною президентом класу Гарвардської медичної школи. [14]

Медична освіта[ред. | ред. код]

Анатомічний музей Воррена в HMS був названий на честь свого засновника Джона Коллінза Воррена, першого декана HMS (фото зроблено в 1910 році)

Навчальний план[ред. | ред. код]

Гарвардська медична школа пройшла через багато переглядів навчальних планів для своєї програми підготовки докторів філософії. В останні десятиліття HMS зберігає трифазну навчальну програму з аудиторною фазою до стажування, основним клінічним досвідом (англ. principal clinical experience; PCE) та фазою після PCE. [15]

Етап підготовки до лікарської практики має два навчальні напрямки. Більшість студентів вступають на більш традиційну програму Pathways, яка зосереджена на активному навчанні та ранньому входженні в клініку з курсами, що включають студентів Гарвардської школи стоматологічної медицини. Студенти Pathways отримують ранній досвід роботи в клініці через поздовжній курс клінічних навичок, який триває протягом фази підготовки до роботи в клініці. Невелика частина кожного класу бере участь у програмі HST, яка проводиться спільно з Массачусетським технологічним інститутом. Програма HST призначена для підготовки лікарів-науковців з акцентом на фундаментальну фізіологію та кількісне розуміння біологічних процесів за допомогою курсів, які включають аспірантів з Массачусетського технологічного інституту (MIT).

Прийом[ред. | ред. код]

Вступ на медичну програму Гарвардської медичної школи є суворо селективним. Загалом на кожну групу вступників пропонується 165 місць, з них 135 місць за програмою Pathways та 30 місць за програмою HST.[16] Хоча в обох програмах використовується одна програма, кожна трек навчальної програми незалежно оцінює заявників.

До магістратури 2022 року подали заяви 6 815 кандидатів, зараховано 227 (3,3%). Коефіцієнт зарахування склав 73%. На магістерську програму "Глобальна охорона здоров'я" (MMSc) рівень зарахування восени 2020 року склав (8,2%)..

Вища освіта[ред. | ред. код]

Програми PhD[ред. | ред. код]

У Гарвардській медичній школі є дев’ять докторських програм.[17] Студенти цих програм навчаються у Вищій школі мистецтв і наук (GSAS) і входять до міжпрограмної федерації HILS (Harvard Integrated Life Sciences).[18]

Магістерські програми[ред. | ред. код]

Гарвардська медична школа пропонує два типи магістерських ступенів: магістр медичних наук (MMSc) та магістр природничих наук (MS).[19]

Післядипломні сертифікатні програми[ред. | ред. код]

Гарвардська медична школа пропонує декілька програм післядипломного сертифікату.[20] Ці програми післядипломної освіти можуть тривати до дванадцяти місяців. Після успішного завершення програми учасники отримують сертифікат Гарвардської медичної школи і мають право на асоційоване членство в Асоціації випускників Гарвардського університету.[21]

Афілійовані навчальні лікарні та науково-дослідні інститути[ред. | ред. код]

Гарвардська медична школа безпосередньо не володіє і не керує жодною лікарнею, а натомість покладається на афілійовані навчальні лікарні для клінічної освіти. Студенти-медики переважно проходять клінічну практику в таких лікарнях.[22]

* Dana–Farber Cancer Institute

Видатні випускники[ред. | ред. код]

Є понад 10425 випускників. Шаблон:AlumniStart Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum Шаблон:Alum[23][24]

Шаблон:AlumniEnd

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://web.archive.org/web/20231020113811/https://orcid.org/members
  2. https://hms.harvard.edu/about-hms/contact-harvard-medical-school
  3. а б в The History of HMS. hms.harvard.edu. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 3.8.2017.
  4. Best Medical Schools: Research. U.S. News & World Report. Архів оригіналу за 20 березня 2018. Процитовано 18.01.2020.
  5. HMS Affiliates - Harvard Medical School. hms.harvard.edu. Архів оригіналу за 29 січня 2017. Процитовано 7.2.2017.
  6. а б Morison, Samuel Eliot (1930). The Development of Harvard University since the inauguration of President Eliot, 1869-1929. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 555–594 & Preface.
  7. History of Harvard Medicine. medstudenthandbook.hms.harvard.edu. Архів оригіналу за 4 серпня 2017. Процитовано 4.8.2017.
  8. The History of HMS - Harvard Medical School. hms.harvard.edu. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 3.8.2017.
  9. Harvard Medical School — History. Архів оригіналу за 5 травня 2007. Процитовано 25.02.2007.
  10. Countway Medical Library — Records Management — Historical Notes. Архів оригіналу за 1 вересня 2006. Процитовано 25.02.2007.
  11. History of Harvard Medicine (англ.). Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 4.8.2017.
  12. а б в Beecher, Henry Knowles (1977). Medicine at Harvard : the first three hundred years. Hanover, N.H.: University Press of New England. с. 460–481.
  13. а б Soucheray, Stephanie. A friendship endures from Yale to Harvard. Yale School of Medicine (англ.). Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 1 червня 2020.
  14. Nolen, LaShyra "Lash". Being a 'First' Is My Great Honor. But It's Not Enough. Teen Vogue (англ.). Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 11 червня 2020.
  15. MD Program. meded.hms.harvard.edu. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 5.3.2019.
  16. Admissions at a Glance. meded.hms.harvard.edu. Архів оригіналу за 27 січня 2019. Процитовано 1.11.2018.
  17. PhD Degree Programs. hms.harvard.edu. Архів оригіналу за 9 липня 2020. Процитовано 9.7.2020.
  18. Harvard Integrated Life Sciences. gsas.harvard.edu. Архів оригіналу за 7 липня 2020. Процитовано 9.7.2020.
  19. Master's Degree Programs. hms.harvard.edu. Архів оригіналу за 7 липня 2020. Процитовано 9.7.2020.
  20. Certificate Programs. postgraduateeducation.hms.harvard.edu (англ.). Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 27 січня 2021.
  21. FAQs. postgraduateeducation.hms.harvard.edu (англ.). Архів оригіналу за 6 лютого 2021. Процитовано 27 січня 2021.
  22. Pathways. meded.hms.harvard.edu. Архів оригіналу за 9 травня 2018. Процитовано 1.11.2018.
  23. Pat Tyrance. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 25.11.2017.
  24. Tyrance Earns Spot in Academic All-America Hall. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 25.11.2017.

Посилання[ред. | ред. код]

  • hms.harvard.edu — офіційний сайт «Гарвардська медична школа».

Шаблон:Harvard