Гарі Табах

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дата народження 1962
Гарі Табах

Гері (Юрій) Табах (народився в лютому 1962 року) — капітан ВМС США у відставці, відомий тим, що був першим радянським громадянином, який отримав офіцерську службу в Збройних силах Сполучених Штатів.[1][2] Табах був радником посла США та спеціальним представником президента в колишньому Радянському Союзі. Він обіймав різні посади в місіях НАТО і отримав визнання за свій досвід у військових справах, стратегії скорочення оборони, питаннях національної безпеки та боротьбі з тероризмом.[3][4][5][6]

Молодість і освіта[ред. | ред. код]

Гарі Табач народився в Москві, СРСР, у родині пана Зіновія Табаха, лікаря-стоматолога, та пані Ріми Табах, гематолога. У 1976 році він емігрував до Сполучених Штатів разом зі своїми батьками, старшою сестрою та бабусею.[5][6]

У 1985 році Табах отримав диплом фармацевта в Університеті Темпл у Філадельфії. Через рік закінчив парашутну підготовку. З 1990 по 1993 рік він отримав ступінь магістра ділового адміністрування в Джексонвільському університеті у Флориді.[4]

Військова кар'єра[ред. | ред. код]

Після закінчення Університету Темпл він отримав звання прапорщика у ВМС США[2]. З 1985 по 1991 рік працював фармацевтом у військово-морських госпіталях.[4]

У 1991 році Табах став спеціальним представником президента, а також помічником і радником посла США в країнах колишнього СРСР. До 1994 року він працював у посольстві США в Москві, виконуючи функції зв'язку між урядом США та урядами країн колишнього Радянського Союзу. Він представляв інтереси уряду США, консультував посла США щодо політики та стратегії, а також надавав аналіз і рекомендації щодо політичних, економічних і безпекових подій у регіоні.[5]

У 1994 році він приєднався до Комісії військовополонених — зниклих безвісти, активно займаючись пошуком американських військовополонених і міліціонерів у колишньому Радянському Союзі. Крім того, він працював директором курсу в USUHS.[4][5]

У 1997 році він обіймав посаду керівника Управління військової інформації (MIO) у Спеціальній місії військових спостерігачів ООН у Грузії (UNOMIG), очолюючи групу переговорів щодо заручників.[4][5]

З 1998 по 2000 рік Табах обіймав посаду начальника Відділу впровадження контролю над озброєннями в Посольстві США в Алмати, Казахстан.[4]

Згодом він обіймав посаду офіцера з військово-морських справ у відділі оборонного співробітництва посольства США у Варшаві, Польща, наглядаючи за поставками зброї до Польщі під час її переходу на стандарти НАТО. Він також обіймав посаду програмного менеджера в Офісі зменшення загрози при посольстві США в Москві.[5]

З 2006 по 2008 рік Табах обіймав посаду першого заступника директора Центру передового досвіду НАТО з питань захисту від тероризму в Анкарі, Туреччина. Він відповідав за керівництво штабом із 90 міжнародних військовослужбовців із семи країн НАТО.[7]

З 2008 по 2011 рік він був начальником штабу Військової місії зв'язку НАТО, яка координувала контакти з Міністерством оборони Росії в Москві.[8][9]

Табах отримав військові нагороди за свою службу, включаючи Легіон заслуг, одну з найвищих військових відзнак США[10].

Табах пішов у відставку з ВМС США в 2011 році і зараз працює генеральним директором Fort Seal.[4]

Військові нагороди[ред. | ред. код]

  • Медаль за службу в обороні
  • Легіон заслуг
  • Медалі за спільні заслуги в обороні (4 нагороди)
  • Медаль «За заслуги в обороні».
  • Спільні відзнаки (2 нагороди)
  • Медаль ООН
  • Похвальна медаль ВМС
  • Почесна відзнака
  • Медаль за спільні досягнення
  • Медалі за військово-морські досягнення (2 нагороди)

Особисте життя[ред. | ред. код]

Табах різко критикує як зовнішню, так і внутрішню політику Путіна та активно підтримує Україну в її боротьбі за суверенітет і свободу.[11][12]

Його дочка, Мішель, також стала морським офіцером, виконуючи обов'язки лейтенанта-командира на бойовому кораблі та керуючи відділом управління бойовими діями[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ CONGRESSIONAL RECORD — SENATE (PDF). U.S. Government information. Т. 151, № 73. 6 червня 2005. с. S6113. Процитовано 21 грудня 2023.
  2. ↑ а б Retired U.S. Navy Captain Gary (Yuri) Tabach Presents to the Public. AlaskaBusiness. 8 лютого 2017. Процитовано 21 грудня 2023.
  3. ↑ Gary "Yuri" Tabach. American Political Services (ісп.). 4 January 2022. Процитовано 23 грудня 2023.
  4. ↑ а б в г д е ж Gary Tabach Biography. Wealthy Spy. 1 березня 2022. Процитовано 21 грудня 2023.
  5. ↑ а б в г д е Checkmate: Predictions on Russia's maneuvering & US response. Alaska World Affairs Council. 17 лютого 2017. Процитовано 21 грудня 2023.
  6. ↑ а б в Биография и личная жизнь Гарри Табаха, его жена, карьера и успех. 100 Биографий (рос.). 6 April 2022. Процитовано 22 грудня 2023.
  7. ↑ Military Liaison Mission in Moscow. North Atlantic Treaty Organization. 31 серпня 2022. Процитовано 21 грудня 2023.
  8. ↑ Military Liaison Mission in Moscow. North Atlantic Treaty Organization. 31 серпня 2022. Процитовано 21 грудня 2023.
  9. ↑ Schwartzman, Bryan (2 грудня 2011). Statue in Philadelphia honors first Jewish commodore. Jewish Press of Tampa Bay. Процитовано 21 грудня 2023.
  10. ↑ Evsikova, Irina (15 вересня 2016). Yuri Tabach is a United States Navy captain. Seagull Magazine (рос.). Процитовано 21 грудня 2023.
  11. ↑ Popova, Tatyana (20 березня 2022). Interview with former head of NATO mission in Moscow Gary Tabach. Kyiv Post. Процитовано 22 грудня 2023.
  12. ↑ Former NATO liaison in Moscow, Gary Tabach, new addition to Kyiv's lobbying team in Washington. Intelligence Online. 4 листопада 2023. Процитовано 22 грудня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гарі_Табах&oldid=42228802