Гаттенбергер Костянтин Костянтинович
| Гаттенбергер Костянтин Костянтинович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1844 Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Помер |
8 травня 1893 Харків, Російська імперія |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | правник, педагог |
| Alma mater | Харківський університет (зараз Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна) |
| Галузь | правознавство |
| Заклад | Імператорський Харківський університет |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор політичної економії |
Гаттенбергер Костянтин Костянтинович (нар. 1844 — пом. 8 травня 1893) — український вчений-правознавець, професор кафедри поліцейського права Харківського університету (зараз Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна), доктор політичної економії.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у 1844 році.
Після закінчення юридичного факультету Харківського університету (зараз Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна) працював канцелярським службовцем у Харківській казенній палаті й продовжував вивчати економічні дисципліни в університеті як професорський стипендіат. З 1868 року у званні приват-доцента розпочав читання лекцій з поліцейського права, економічну частину якого називав «економічною політикою».
У 1870 році захистив магістерську дисертацію «Про вплив російського законодавства на продуктивність торгового банківського кредиту» на ступінь магістра. У 1872 році захистив докторську дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора політичної економії «Законодавство і біржова спекуляція» і був затверджений професором кафедри поліцейського права Харківського університету.
Помер Костянтин Костянтинович Гаттенбергер 8 травня 1893 року.
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Головні праці присвячені трьом науковим напрямам:
- кредити і банки
- методологія економічних наук
- кооперації і товариства робітників.
Дав ретельний аналіз діяльності міських громадських банків, а також недоліків чинного законодавства, що нормує банківські операції, у роботі «Вплив російського законодавства на продуктивність торгового банківського кредиту» (1890). У праці «Законодавство і біржова спекуляція» (1872) зазначав, що не може йтися про ставлення уряду до біржової спекуляції без пояснень самого її явища. Детальною ілюстрацією з’ясованих ним положень про характер і природу біржових спекуляцій є праця «Вепська криза 1873 р.» (1877).
Останні роки життя займався вивченням кооперативних установ і робочого законодавства.
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Коропецький І.-С. Українські економісти XIX ст. та західна наука. — К.: Либідь, 1993. — 185, [2] с. — Бібліогр.: с. 179–186.
Посилання[ред. | ред. код]
- Літопис випускників Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого [Архівовано 20 листопада 2019 у Wayback Machine.]
- Персоналістична енциклопедія права [Архівовано 15 лютого 2015 у Wayback Machine.] Персональний сайт Славіка Бігуна