Гдичинський Богдан Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Богдан Петрович Гдичинський
Народився 10 жовтня 1957(1957-10-10) (66 років)
Семаківці, Коломийський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання Київ
Діяльність юриспруденція
Відомий завдяки Голова ГО Земляцтво івано-франківців у Києві
Alma mater ЧНУ імені Юрія Федьковича
Посада заступник міністра юстиції України
Діти двоє
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня

Богда́н Петро́вич Гдичи́нський (нар. 10 жовтня 1957(19571010), с. Семаківці, Коломийський район, Івано-Франківська область, УРСР) — український політик і громадський діяч; заступник міністра юстиції України, депутат Івано-Франківської обласної ради; заслужений юрист України, кандидат політичних наук за спеціальністю «Політичні інститути та процеси»; Голова ГО Земляцтво івано-франківців у Києві; почесний доктор Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (2013).

З біографії[ред. | ред. код]

Богдан Гдичинський народився у селі Семаківцях на Коломийщині.

У 1965-му році до Семаківської початкової школи. Закінчив Замулинецьку середню школу.

В 1984 році закінчив Коломийський технікум МОД, технік-механік.

У 1991 році закінчив Чернівецький державний університет, історичний факультет (фах — історик, викладач історії). В 1996 році закінчив Чернівецький державний університет, юридичний факультет (юрист). У 2007 році присуджено науковий ступінь кандидата політичних наук зі спеціальності «політичні інститути та процеси».

Кар'єра[ред. | ред. код]

Трудову діяльність розпочав 1973 року слюсарем колгоспу ім. Леніна в Коломийському районі Івано-Франківської області. С

Строкову військову службу в збройних силах проходив з 1975 по 1977 рік. Після демобілізації працював у органах внутрішніх справ. Зокрема, 1981 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ, яку проходив на посадах молодшого, середнього та старшого начальницького складу.

В 1988 р. очолив відділення Державтоінспекції Коломийського міського відділу. З 1994 по 1995 роки — заступник начальника ДАІ УМВС в Івано-Франківській області. З 1995 по 1999 роки — начальник ДАІ УМВС в Івано-Франківській області, згодом був призначений на посаду заступника начальника УМВС в Івано-Франківській області, після чого був заступником начальника департаменту карного розшуку МВС України.

З червня по серпень 2000 року Б. П. Гдичинський — завідувач відділу експлуатації транспортного управління Державного управління справами Президента України. З серпня 2000 по липень 2001 року — завідувач відділу забезпечення діяльності Кримського природного заповідника. З липня по серпень 2001 року — заступник начальника управління координації діяльності готельного господарства, підприємств АПК та харчування Державного управління справами Президента України. З серпня 2001 по червень 2002 року — начальник Управління лікувально-оздоровчих закладів Державного управління справами Президента України (входило 23 державних медичних, науково-дослідних та санаторно-куротних закладів, у тому числі клініка «Феофанія»). З червня 2002 по жовтень 2003 року — заступник керівника Державного управління справами Президента України.

З листопада 2003 по квітень 2010 року Б. П. Гдичинський — заступник голови правління ПАТ «Укрнафта».

З квітня 2010 по квітень 2011 року — заступник Міністра юстиції України. З квітня 2011 року — липень 2013 року — керівник Служби Міністра юстиції України. З липня по вересень 2013 року — радник голови Вищої ради юстиції України. З вересня 2013 року — заступник керівника секретаріату Вищої ради юстиції України.

У 2014 році — Заступник Голови Правління з економічних питань ПАТ «Укрнафта». 2016-го до 2023 року Б. П. Гдичинський — Головний радник Голови Правління ПАТ «Укрнафта».

3 2016 року — голова Наглядовоі ради «Експрес банк».

З 2016 року по теперішній час — Голова Наглядовоі ради «Індустріалбанк»

Громадська діяльність, благодійність[ред. | ред. код]

Богдан Петрович Гдичинський уміло поєднує професійну діяльність з громадською роботою.

Так, у 19904 роках він був депутатом Коломийської міської ради 1-го демократичного скликання, в цей час обіймаючи посаду начальника відділення ДАІ Коломийського МВВС Івано-Франківської області; у 1998—2002 рр. — депутат Івано-Франківської обласної ради; у 200610 рр. — депутат Івано-Франківської обласної ради 5-го скликання (заступник голови постійної комісії обласної ради з питань захисту прав людини, законності та правопорядку), у 2010 році — депутат Івано-Франківської обласної ради 6-го скликання (заступник голови постійної комісії обласної ради з питань захисту прав людини, законності та правопорядку).

У 2010-му році Б. П. Гдичинський заснував Молодіжний благодійний фонд «Заради Добра».

2011 року Богдан Гдичинський обраний головою Міжнародної громадської організації «Земляцтво івано-франківців у м. Києві», яку очолює дотепер (осінь 2019).

У 2012 році Б. П. Гдичинського обрано Президентом ФК «Карпати» (Коломия).

Нагороди, відзнаки[ред. | ред. код]

Богдан Петрович Гдичинський має численні відзнаки і нагороди, зокрема на раз отримував почесні грамоти і відзнаки ВРУ (2008), КМУ (2007), МВС (1997, 1999, 2000, 2007, 2008, 2009, 2010, 2012, 2015, 2017), МЗС (2009), Івано-Франківськоі облради (1998, 2009, 2013), УГКЦ (2008). Серед інших нагород:

  • Орден Святого князя Костянтина Острозького — за щиру працю для добра церкви і України — відзнака Тернопільської єпархії УАПЦ (2000);
  • Орден Святого Миколая Чудотворця — за заслуги з відродження духовності в Україні та утвердження помісної Української православної церкви, Українська православна церква Київського патріархату (2006);
  • Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого 3 ступеня — за заслуги з відродження духовності в Україні та утвердження помісної Української православної церкви, Українська православна церква Київського патріархату (2006);
  • Орден Святого Юрія Переможця — за заслуги з відродження духовності в Україні та утвердження помісної Української православної церкви, Українська православна церква Київського патріархату (2007);
  • Почесний знак Української секції Міжнародної поліцейської асоціації «За мужність та професіоналізм» (2008);
  • Почесне звання «Посол українського бізнесу» (2009);
  • Орден «За заслуги перед Прикарпаттям» 3 ступеня від Івано-Франківської ОДА (2010);
  • Медаль «20 років міліції України», Міжнародна громадська організація «Спілка генералів внутрішніх справ України» (2011);
  • нагороджений Президентом Латвії, Указом № 85 та рішенням Орденського капітула від 7 листопада 2011 р «За заслуги перед Латвійською державою», найвищою нагородою Держави Латвія — Орденом Трьох зірок «Per Aspera Ad Astra», а також призначений Командувачем Великого Хреста першого класу;
  • удостоєний Особливим Апостольським Благословенням від Його Святості Бенедикта XVI (Папи Римського) — з Ватикану (2011);
  • Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого 2-го ступеня — за заслуги з відродження духовності в Україні та утвердження помісної Української православної церкви, Українська православна церква Київського патріархату (2012);
  • почесний доктор Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (2013);
  • Орден Миру ІІ ступеня від Української ради миру (2019);
  • Орден за заслуги ІІІ ступеня (Указ Президента № 616/2019)[1]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений. Виховує сина та доньку.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та посилання[ред. | ред. код]