Гелелович Арон Мойсейович
| Гелелович Арон Мойсейович | |
|---|---|
| Народився |
27 жовтня (8 листопада) 1832 Євпаторія, Таврійська губернія, Російська імперія |
| Помер |
4 (17) лютого 1912 (79 років) Євпаторія, Таврійська губернія, Російська імперія |
| Поховання | Караїмський цвинтар у Євпаторіїd |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | торговець, меценат |
Арон Гелелович (27 жовтня (8 листопада) 1832, Євпаторія, Таврійська губернія — 4 (17) лютого, Євпаторія, Таврійська губернія) — потомствений почесний громадянин, євпаторійський солепромисловець і меценат. Мільйонер, найбагатший член караїмської громади Євпаторії свого часу[1].
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 1832 року в караїмської сім'ї євпаторійського купця і благодійника Мойсея (Моше) Гелеловича (1788—1869) і його дружини Біяни Ісааківни (1800 — ?)[2][3].
Був членом караїмського національного ради при гахамі Самуїлі Пампулові. На ниві доброчинності був відомий тим, що постачав всіх бідних караїмських учнів підручниками і навчальними посібниками, все бідне населення Євпаторії — хлібом, борошном, паливом, картоплею (який виписував вагонами), чаєм і цукром у свята і в важкі часи[3].
Помер 1912 року в Євпаторії[4]. Спадок, що залишився після смерті А. Гелеловича оцінювався в 3 млн рублів[5].
Родина[ред. | ред. код]
- Син, Ісаак Гелелович, якому було заповідано продовжувати благодійну діяльність батька в колишніх розмірах протягом 12 років, був убитий в 1918 році під час червоного терору в Євпаторії[3][6].
Заповіт[ред. | ред. код]
Залишив на благодійні цілі 90 тисяч рублів золотом. Згідно із заповітом, 50 тисяч з цих грошей повинні бути витрачені на відкриття та утримання вищих класів школи крою та шиття при жіночому караїмською училищі в Євпаторії; 15 тисяч на освіту фонду для надання допомоги всім бідним учням місцевих шкіл; 20 тисяч — Євпаторійській кенасі (з відрахуванням 20 % прибутна користь її Газзана); 2 тисячі Одеській кенасі, по 1 тисячі кенасам Феодосії, Сімферополя та Єрусалиму[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сбор на константинопольскую караимскую гимназию. — Караимская жизнь. — 1911. — № 3—4. — С. 127.
- ↑ Морозан В. В. Краткие сведения о предпринимателях юга России // Деловая жизнь на юге России в XIX — начале XX века. — СПб. : Дмитрий Буланин, 2014. — С. 483. — ISBN 978-5-86007-752-2.
- ↑ а б в г Ельяшевич, 1993, с. 31.
- ↑ Освящение училища имени А. М. Гелеловича. — Караимская жизнь. — 1912. — № 12 (травень). — С. 98.
- ↑ Завещание А. М. Гелеловича. — Караимская жизнь. — 1912. — № 8—9. — С. 117.
- ↑ Прохоров Д. А. Общественные, национально-культурные объединения и органы конфессионального самоуправления крымских караимов в 1917-1920 гг.. — Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. — 2009. — Вип. XV. — С. 592.
Література[ред. | ред. код]
- Ельяшевич Б. С. Часть II. Караимский биографический словарь (от конца XVIII в. до 1960 г.) // Караимы / под ред. М. Н. Губогло, А. И. Кузнецова, Л. И. Миссоновой, Ю. Б. Симченко, В. А. Тишкова. — М. : Институт этнологии и антропологии РАН, 1993. — Кн. 2. — 238 с. — («Народы и культуры»). — 250 екз. — ISSN 0868-586X.
- Лебедева Э. И. Очерки по истории крымских караимов-тюрков — Симферополь. — 2000. — 116 с.