Гельмут Беннеманн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гельмут Беннеманн
Народився 16 березня 1915(1915-03-16)
Герне, Арнсберг, Провінція Вестфалія, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер 17 листопада 2007(2007-11-17) (92 роки)
Бад-Зассендорф, Зост, Арнсберг, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина
Країна  Німеччина
Діяльність льотчик
Знання мов німецька
Учасник Друга світова війна
Військове звання Оберстлейтенант
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Лицарський хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Авіаційна планка Люфтваффе для денних винищувачів
Нагрудний знак пілота
Нагрудний знак пілота
Почесний Кубок Люфтваффе
Почесний Кубок Люфтваффе

Гельмут Беннеманн (нім. Helmut Bennemann; 16 березня 1915, Ванне-Айкель, Герне7 листопада 2007, Бад-Зассендорф) — німецький льотчик-ас винищувальної авіації, доктор медицини, оберстлейтенант люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія[ред. | ред. код]

Після закінчення авіаційного училища зарахований у винищувальну авіацію. Під час Французької кампанії був ад'ютантом 1-ї групи 52-ї винищувальної ескадри. Свою першу перемогу здобув 26 серпня 1940 року, збивши біля Дувру британський винищувач. З 27 квітня 1941 року — командир 3-ї ескадрильї своєї ескадри. З вересня 1941 року брав участь в Німецько-радянській війні. З 14 червня 1942 року — командир 1-ї групи 52-ї винищувальної ескадри. 3 вересня 1942 року збив 2 радянські літаки (50-51-а перемоги). 28 грудня 1942 року протягом одного дня збив 6 радянських літаків, загальна кількість його перемог досягла 72. 10 травня 1943 року тяжко поранений і кілька місяців провів у шпиталі (на цей момент на його рахунку були 88 збитих літаків супротивника). 9 листопада 1943 року очолив 53-ю винищувальну ескадру. 25 квітня 1944 року збив 4-моторний бомбардувальник В-24, але й сам отримав поранення. Всього за час бойових дій здійснив понад 400 бойових вильотів і збив 93 літаки, з них 77 радянських (включаючи 10 Іл-2). Після закінчення війни здобув медичну освіту і працював стоматологом.

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688
  • Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
  • OBERMAIER, E., Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe, Hoffmann, 1989.
  • Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002