Гельмут Кунц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гельмут Кунц
нім. Helmut Kunz
Народився 26 вересня 1910(1910-09-26)
Еттлінген, Карлсруе, Карлсруе, Баден-Вюртемберг
Помер 23 вересня 1976(1976-09-23) (65 років)
Фройденштадт
Країна  Німеччина
Діяльність стоматолог, військовослужбовець
Знання мов німецька
Учасник Друга світова війна
Військове звання Штурмбанфюрер
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди
Штурмовий піхотний знак в сріблі
Штурмовий піхотний знак в сріблі
Залізний хрест 2-го класу
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Кільце «Мертва голова»
Кільце «Мертва голова»

Гельмут Кунц (нім. Helmut Kunz; 26 вересня 1910, Еттлінген, Німецька імперія — 1976, Штутгарт, ФРН) — німецький лікар-стоматолог, штурмбанфюрер СС (1 вересня 1944).

Біографія

[ред. | ред. код]

Гельмут Кунц народився в 1910 році в місті Еттлінген землі Баден. Спочатку він вивчав юриспруденцію, потім медицину за фахом стоматологія. У 1936 році відкрив зуболікарську практику в Лука, на південь від Лейпцига.

Член СС з 1936 р (посвідчення № 284 787) і член НСДАП з 1 травня 1937 року (квиток № 5 104 323).

З 1939 р служив офіцером санітарного батальйону дивізії СС «Мертва голова». Наприкінці 1941 року отримав важке поранення. Після одужання був призначений молодшим помічником головного лікаря стоматологічної служби СС і поліції бригадефюрера СС Гуго Блашке.

З 23 квітня 1945 року працював лікарем у госпіталі, організованому на території колишньої рейхсканцелярії.

1 травня 1945 року зробив ін'єкції морфію дітям Йозефа Геббельса і його дружини Магди, після чого, через деякий час вони були отруєні капсулами з синильною кислотою.

2 травня 1945 був узятий в полон частинами Червоної армії. За вироком військового трибуналу Московського військового округу від 13 лютого 1952 року засуджений на 25 років позбавлення волі. 4 жовтня 1955 року достроково звільнений з місць позбавлення волі, і 29 жовтня того ж року, переданий владі ФРН.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Fohrmann, Petra. Die Kinder des Reichsministers: Erinnerungen einer Erzieherin an die Familie Goebbels — 1943 bis 1945. Verlag Fohrmann. Swisttal (10. Oktober 2005)
  • Lehrer, Steven (2006). The Reich Chancellery and Führerbunker Complex: An Illustrated History of the Seat of the Nazi Regime. McFarland. p. 214. ISBN 0-7864-2393-5.
  • Lehrer, Steven (2002). Hitler Sites: A City-by-city Guidebook (Austria, Germany, France, United States). McFarland. p. 224. ISBN 0-7864-1045-0.
  • O'Donnell, James Preston (1978). The Bunker: The History of the Reich Chancellery Group. Boston: Houghton Mifflin. ISBN 978-0-395-25719-7.
  • Сост. В. К. Виноградов, Я. Ф. Погоний, Н. В. Тепцов (2000). Агония и смерть Адольфа Гитлера. Звонница. ISBN 5-88524-077-9.