Гендріка Йоганна ван Льовен
| Гендріка Йоганна ван Льовен | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народилася |
3 липня 1887[1] Гаага, Нідерланди |
| Померла |
26 лютого 1974 (86 років) Делфт, Південна Голландія, Нідерланди |
| Країна |
 Нідерланди |
| Діяльність | фізик, викладачка університету |
| Alma mater | Лейденський університет[2] |
| Галузь | фізика |
| Заклад | Делфтський технічний університет[3] |
| Науковий керівник | Гендрік Антон Лоренц[2] |
 Гендріка Йоганна ван Льовен у Вікісховищі | |
Гендріка Йоганна ван Льовен (нід. Hendrika Johanna van Leeuwen, 3 липня 1887 — 26 лютого 1974) — нідерландська вчена-фізик, відома своїм раннім внеском у теорію магнетизму. Навчалася в Лейденському університеті під керівництвом Гендріка Антона Лоренца, здобувши докторський ступінь 1919 року. У своїй дисертації «Проблеми електронної теорії магнетизму» (Vraagstukken uit de elektronentheorie van het magnetisme)[4][5] Ван Льовен пояснила, чому магнетизм є, по суті, квантово-механічним ефектом. Це відкриття одержало назву теореми Бора — ван Льовен, оскільки Нільс Бор прийшов до такого ж висновку за кілька років до цього.
Життєпис[ред. | ред. код]
Ван Льовен продовжувала досліджувати магнітні матеріали в Делфтському технологічному університеті, як асистентка з вересня 1920 до квітня 1947 року і, від 1947 до виходу на пенсію 1952 року, на посаді викладача теоретичної і прикладної фізики (lector[de] in de theoretische en toegepaste natuurkunde).[6] Ван Льовен проводила експерименти з вивчення магнетизму і, серед іншого, створила нову модель зменшення проникності феромагнітних металів, опублікувавши результати 1944 року в журналі Physica в роботі «Зниження проникності зі збільшенням частоти» (De vermindering der permeabiliteit bij toenemende frequentie).[7]
1960 року Ван Льовен переїхала в Huyse van Sint Christoffel, будинок престарілих для жінок у центрі Делфта (нині житловий комплекс), де прожила до своєї смерті 1974 року.
Гендріка ван Льовен була невісткою Гуннара Нордстрема[fi], відомого як "фінський Ейнштейн, який навчався в Лейдені у Пауля Еренфеста, наступника Гендріка Антона Лоренца. Її сестра Корнелія (Нел) також вступила до аспірантури університету в Лейдені, де вивчала фізику під керівництвом Віллема Кейсома[ru]. Вона не закінчила навчання, оскільки вийшла заміж за Нордстрема і переїхала з ним у Гельсінкі.[8]
11 грудня 1925 року Ван Льовен була присутньою на святкуванні річниці отримання Лоренцом докторського ступеня,[9] де відзначила його роль як науковця і вчителя.[10]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.nationaalarchief.nl/onderzoeken/index/nt00393/35e5aecc-c8dc-102d-9994-0050569c51dd
- ↑ а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ dataset Library TU Delft — 2017.
- ↑ Hendrika Johanna van Leeuwen. Vraagstukken uit de electronentheorie van het magnetisme (PDF) (Dutch) . Архів оригіналу (PDF) за 22 червня 2021. Процитовано 27 березня 2021.
- ↑ van Leeuwen, Hendrika Johanna (1921). Problèmes de la théorie électronique du magnétisme. Journal de Physique et le Radium. 2 (12): 361—377. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 27 березня 2021.
- ↑ de Jong, Frida (1997). Standhouden in Delft. Gewina. 20 (4): 227—242. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 29 жовтня 2020.
Shortly after the war it was very difficult for the TH [Technische Hogeschool] to get academic staff. Wages were low compared with those in industry and laboratory facilities were less. At that time, shortly after each other, three women were appointed lecturer: Hendrika van Leeuwen in 1947 in theoretical and applied physics; Antonia Korvezee in 1948 in physical chemistry; and Jentina Leene in 1949 in fibre technology. These three ladies were all from an older generation, trained with a Ph.D. well before the war, and unmarried.
- ↑ H. J. Van Leeuwen. De vermindering der permeabiliteit bij toenemende frequentie // Physica. — 1944. — Bd. 11, H. 1 (1 Januar). — S. 35–42. — ISSN 0031-8914. — DOI:.
- ↑ Kloek, Els, ed. (2018). 1001 vrouwen in de 20ste eeuw. Nijmegen: Vantilt. pp. 460—461. ISBN 9789460043864.
- ↑ На світлині гостей [Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.] Х. Й. ван Льовен стоїть ліворуч від Альберта Ейнштейна, під Нільсом Бором.
- ↑ van Leeuwen, H.J. (11 грудня 1925). Professor dr. H.A. Lorentz bij zijn gouden doctoraat. Nieuwe Rotterdamsche Courant. с. 9. The English translation of the Dutch text reads: For us, his pupils, Lorentz was not only the great scientist, but also an example to follow as a friendly, upbeat person with a great sense of duty, admirable simplicity and warm interest for all around him. Many a great physicist enjoyed being one of Lorentz's students for a shorter or longer period of time. There is no better way to honor our great teacher, than to attempt to continue our own work with all our strengths, enthusiasm and care.
|
