Генералка 2
Генералка 2 — опорна пам’ятка археології ямної культури України. Комплекс розташовано у північній частині степової зони Нижнього Подніпров’я. Пам’ятка займає високе скелясте плато біля правого схилу балки Генералка на острові Хортиця (м. Запоріжжя). Культурні шари налічують декілька хронологічних груп, серед яких горизонт ямної культури (доба ранньої бронзи), ґрунтовий могильник часів середньої та пізньої бронзи, комплекси часів російсько-турецької війни 1735—1739 рр. та земляні укріплення часів Другої світової війни.
Розкопки та дослідження[ред. | ред. код]
Пам’ятку було відкрито у 1999 році. З того часу тривають її дослідження спільними зусиллями Громадської організації “Нова археологічна школа”, Національного заповідника “Хортиця” та Запорізького обласного центру охорони культурної спадщини за підтримки Департаменту культури та туризму Запорізької міської ради
Досліджені об'єкти на пам'ятці[ред. | ред. код]
Ямний культурний шар Генералки 2 містить першу зафіксовану знахідку залишків огорожі палісадного типу доби бронзи[2]. Палісад споруджено у формі дуги між р. Дніпро та балкою Генералка так, що він відмежовує центральну частину пам’ятки від решти острова. За реконструкцією О.В. Тубольцева, огорожа складалась із декількох сегментів турлучних стінок та системи стовпів[1]. Рови містили основу головного фундаменту палісаду. Закопані у землю стовпи та каркаси турлучних стін додатково закріплювались брилами та блоками з необробленого місцевого граніту, які розташовано на рівні давньої земної поверхні та на дні ровів. На півночі та північному заході розчищено дві дугові конструкції, створені з попарних симетричних ровів з довгими повернутими один до одного пандусами. Північна конструкція була частково заповненою камінням. Між пандусами споруд цієї конструкції знайдено яму з кістками черепа та кам’яний майданчик із фрагментом розколотого вівтарю та нижньою щелепою людини[1]. За зовнішніми ознаками такі споруди мають аналогії серед окремих енеолітичних курганних поховань (Виноградне, курган 24; Вербки) та переривчастих ровиків навколо частини насипів ямної культури басейнів Дніпра, Молочної, Дону та Поволжя[3][4].
Подібно до ровів великих фортифікаційних укріплень (Маяки[6], Усатове[7], Михайлівське поселення[8][9], рови Генералки 2 заповнено ґрунтом та іноді змішаним сміттям з поселення. Незначні розміри споруди роблять її схожою до малих огорож навколо енеолітичних поселень (Молюхів Бугор[10], Майданецьке, Homolka (Řivnáčská культура[cs], Чехія[11]), Crickley Hill (Великобританія)[12], Perdigões (східна Португалія), Pozzelle (північна Італія)[13]. Крім того, різні палісади разом із великими ровами добре досліджено у ронделах нео-енеолітичних культур Европи — Культури лінійно-стрічкової кераміки, Баальберзької культури (Baalberger Kultur[de]), Культури лійчастих келихів, Бернбурзької культури (Bernburger Kultur[de]) та Альтхаймськой группі культур (Altheimer Gruppe[de])[5]. Враховуючи знахідки жертовника та складний характер архітектурних елементів, автори дослідження вважають, що на першому етапі заселення територію могли використовувати для обрядів як огороджене святилище (англ. — causewayed enclosure)[1]. На другому етапі тут з’явився основний житловий комплекс із декількох різних каркасних незаглиблених приміщень з залишками знарядь, виробів із кераміки, каменю, господарські ями та скупчення з кальцинованих фрагментів кісток тварин[14].
Датування пам'ятки[ред. | ред. код]
Результати радіовуглецевого дослідження датують перший період існування пам’ятки інтервалом 3080—2850 calBC. Протягом другого періоду (2850—2500 calBC) місцеве населення також використовувало цю ділянку[2]. На думку Е. Кайзер, складність визначення черговості спорудження ровів та житлового комплексу буде залишатися до масштабного датування всіх об’єктів окремо[2].
Фауністичні рештки[ред. | ред. код]
За даними М. Хохмута, археозоологічний матеріал свідчить про перевагу серед решток домашніх тварин кісток великої рогатої худоби (78,4 %) та вівці / кози (15,3 %). Встановлено переважання кісток корови над биком, що вказує на вузькоспеціалізовану стратегію скотарства для отримання молока[2].
Пілотний аналіз ізотопів стронцію частини зубів домашних тварин вказує на звуження ареалу пасовищ навколо острова Хортиця. М. Різенбергу вдалось визначити осінь як основний сезон забою худоби[2].
Кераміка пам'ятки[ред. | ред. код]
Керамічний комплекс пам’ятки складається із типового посуду ямної культури та має аналогії у відповідних шарах острівних поселень Дурна Скеля, Скеля Каменоломня, Капулівка, Байда та верхньому горизонті Михайлівського поселення[15]. Це горщики яйцеподібної форми з різним профілюванням денця та горла. Орнамент зроблено відтисками великого пальця та косо переплетеного шнура. Головні композиції складаються з рядів відтисків по плечиках та паркетного орнаменту по вінцях. Горщики для приготування їжі були різного об’єму: великі (18—19 л), середні (5,5—10 л) та малі (1,5—1,6 л). Дослідження залишків їжі на керамічних рештках виявили наявність на стінках горщиків ліпідів молока, конину та м’ясо жуйних тварин, які відповідають основному складу стада (велика та мала рогата худоба, свині)[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Radchenko, S. and Tuboltsev, O. (2019.). Causewayed enclosures in Ukraine? A new look at an Early Bronze Age site on the Ukrainian Steppe (англійська) . Published online by Cambridge University. doi:doi.org/10.15184/aqy.2019.53.
{{cite book}}: Перевірте значення|doi=(довідка) - ↑ а б в г д е Kaiser E., Tuboltsev O.V, Benecke N., Evershed R. P., Hochmuth M., Mileto S., Riesenberg M. (2020.). Der Fundplatz Generalka 2 der JamnajaKultur in der Südukraine. Archäologische und naturwissenschaftliche Untersuchungen (німецька) . Berlin,: Praehistorische Zeitschrift 95(2).
{{cite book}}:|doi_brokendate=вимагає|doi=(довідка) - ↑ Рассамакін Ю. Я. (1990. – № 1.). Енеолітичні поховання Північно-Західного Приазов’я//Археологія 1990. – № 1. Київ: Наукова думка. с. С. 64 – 74.
{{cite book}}:|pages=має зайвий текст (довідка) - ↑ Іванова С.І. (2021). Найдавнійші кургани як знакова система // Археологія, 2021, №1 (українська) . Київ: Наукова думка. с. с. 17-28. doi:doi.org/10.15407/archaeologyua2021.01.017.
{{cite book}}:|pages=має зайвий текст (довідка); Перевірте значення|doi=(довідка) - ↑ а б Meyer, Michael, and Dirk Raetzel-Fabian. (2006. December.). “Neolithische Grabenwerke in Mitteleuropa. Ein Überblick”. Journal of Neolithic Archaeology, (німецька) . Berlin. doi:doi.org/10.12766/jna.2006.20.
{{cite book}}: Перевірте значення|doi=(довідка) - ↑ Патокова Э.Ф., Петренко В.Л, Бурдо Н.Б., Полищук Л.Ю. (1989.). Памятники трипольской культуры в Северо-Западном Причерноморье (російська) . Киев.
- ↑ Патокова Э.Ф. (1979.). Усатовское поселение и могильники (російська) . Киев. с. с.187.
{{cite book}}:|pages=має зайвий текст (довідка) - ↑ Лагодовська Е.Ф., Шапошникова О. Г., Макаревич М. Д. (1962). Михайлівське поселення (українська) . Киïв: Видавництво Академіï наук Украінськоï РСР. с. 247 с.
- ↑ Коробкова Г.Ф., Шапошникова О.Г. (2005.). Поселение Михайловка ‒ эталонный памятник древнеямной культуры (экология, жилища, орудия труда, система жизнеобеспечения, производственная структура) (російська) . Санкт-Петербург: Европейский дом.
- ↑ Нераденко Т.Н. (2017.). Молюхів Бугор (українська) . Черкаси:: видавець Чабаненко Ю.А. с. 506 с.
- ↑ E. Neustupný, M. Dobeš, J. Turek, M. Zápotocký (2008.). Archeologie pravěkých Čech ENEOLIT (чешська) . Praha. ISBN ISBN 978-80-86124-77-3.
{{cite book}}: Перевірте значення|isbn=: недійсний символ (довідка) - ↑ Michael Meyer (2013.). Schlachtfeldarchäologie. Schlachtfelder ohne In: Roms vergessener Feldzug. Die Schlacht am Harzhorn. Katalog Landesausstellung Braunschweig 2013 (німецька) . Braunschweig: Veröffentlichungen des Braunschweigischen Landesmuseums 115, 2013. с. 47—50.
- ↑ Whitehouse, R (2014). The chronology of the Neolithic ditched settlements of the Tavoliere and the Ofanto valley (англійська) . Accordia Research Papers. с. pp. 57-77.
{{cite book}}:|pages=має зайвий текст (довідка) - ↑ Тубольцев О.В., Радченко С.Б. Генералка 2 ausewayed enclosures: примеры отражения полярного мировоззрения древнего населения Европы// (російська) . Санкт-Петербург, Кишинев, Одесса, Бухарест.: Stratum plus №2. с. с. 119-148.
{{cite book}}:|pages=має зайвий текст (довідка) - ↑ Тубольцев О.В.; Павлюкова П.С. Радченко С.Б. (2020.). Параметризація об’ємних кластерів кераміки Генералки 2 // Археологічна керамологія (українська) . Полтава: Вісник 1. с. С.75—99.
{{cite book}}:|pages=має зайвий текст (довідка)