Генрік Віснапуу
| Генрік Віснапуу | |
|---|---|
 | |
| Народився |
2 січня 1890[1][2][3] Гелме, Російська імперія |
| Помер |
3 квітня 1951[1][2][3] (61 рік) Лонг-Айленд, США |
| Країна |
 Естонія |
| Діяльність | поет, письменник, журналіст, літературний критик |
| Alma mater | Тартуський університет |
| Знання мов | естонська[1] |
| Брати, сестри | Eduard Visnapuud |
Генрік Віснапуу (ест. Henrik Visnapuu; нар. 2 січня 1890, Гелме, Російська імперія — 3 квітня 1951, Лонг-Айленд, Нью-Йорк) — естонський поет і драматург.
Біографія[ред. | ред. код]
За професією — вчитель. Закінчив повітову школу в Тарту, у 1907 році здав при гімназії в Нарві екзамен на посаду викладача початкових класів, після чого працював у школах.
У 1912 році переїхав до Тарту, де викладав у жіночій гімназії естонську мову і літературу. У той же час відвідував лекції з філософії в Тартуському університеті. У 1916 році поступив до Тартуського університету, у 1922—1923 роках навчався в Берліні.
У період з 1917 по 1935 рік працював журналістом. У 1935—1944 роки (в тому числі під час німецької окупації Естонії) — працівник відділу культури державного управління інформації. Досить можливо був автором некролога Сєверянина, що помер в Таллінні в грудні 1941 року[4]
Відгукнувшись на бомбардування Таллінна радянською авіацією, написав вірш «Uus Herodes» («Сучасний Ірод»).[5][6] .
У зв'язку з наступом Червоної Армії у 1944 році виїхав до Німеччини; у 1949 році переїхав у США.
Творчість[ред. | ред. код]
Перші вірші Г. Віснапуу відносяться до 1908 року. Спільно з поетесою Марією Ундер, письменниками Фрідебертом Туґласом, Йоганнесом Барбарусом, Августом Ґаілітом та іншими літераторами входив у засновану в 1917 році групу Сіуру, сформувався як талановитий поет-символіст. У період 20-х — 30-х років XX століття став одним з найбільших естонських поетів свого часу. Поезія Г. Віснапуу несе в собі елементи футуристичного і експресіоністського художніх впливів.
Видання[ред. | ред. код]
- Поети Естонії. Ленинград: Советский писатель, 1971 (Библиотека поэта. Малая серия).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Eesti biograafiline andmebaas ISIK
- ↑ а б в Енциклопедія Брокгауз
- ↑ На смерть Ігоря Сєверянина появились некрологи в двох естонських і одній російській газеті. Некролог в талліннській газеті «Eesti Sõna» був опублікований уже на наступний день після смерті поета 21 грудня 1941 р. Некролог анонімний, але, можливо, його автором був друг з Сєверянина поет Генрик Віснапуу, який жив в той час в Таллінні і співпрацював в газеті «Eesti Sõna». Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 7 травня 2017.
- ↑ Henrik Visnapuu. Uus Herodes. — Eesti Sõna, 1944.
- ↑ Mart Laar. Sinimäed 1944: II maailmasõja lahingud Kirde-Eestis. — Tallinn : Varrak, 2006.
Література[ред. | ред. код]
- Мисникевич Т. В., Пильд Л. Игорь Северянин — переводчик поэзии Хенрика Виснапуу // Русская литература. 2012. № 2. С. 192—202.
|
