Гергард Конрад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гергард Конрад
нім. Gerhard Conrad
Народився 21 квітня 1895(1895-04-21)[1]
Poplitzd, Саксонія, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер 28 травня 1982(1982-05-28)[1] (87 років)
Рупольдінг, Траунштайн, Верхня Баварія, Баварія, ФРН
Країна  Німеччина
Діяльність офіцер
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання Генерал-лейтенант
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Військовий хрест Фрідріха (Ангальт)
Військовий хрест Фрідріха (Ангальт)
Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 1-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 1-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 3-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 3-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Нарукавна стрічка «Крит»
Нарукавна стрічка «Крит»

Ґергард Конрад (нім. Gerhard Conrad; 21 квітня 1895, Кеннерн — 28 травня 1982, Рупольдінг) — німецький офіцер, генерал-лейтенант люфтваффе. Дипломований інженер. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія[ред. | ред. код]

10 серпня 1914 року вступив у 93-й піхотний полк. Учасник Першої світової війни, командир взводу, роти, ад'ютант батальйону. З 12 липня 1918 року — ад'ютант 93-го піхотного полку.

У грудні 1918-червні 1919 року командував ротою Добровольчого корпусу «фон Пафель», з якою брав участь в боях з поляками в Сілезії. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері, служив у піхоті, командир взводу. 1 вересня 1926 року переведений в Імперське військове міністерство, одночасно закінчив Вище технічне училище в Берліні-Шарлоттенбурзі (1930). З 1 квітня 1930 року — начальник групи в Управлінні озброєнь, з 1 квітня 1933 року — командир роти 11-го піхотного полку. 1 січня 1935 переведений до люфтваффе, закінчив льотні курси у Фассбергу (1936). З 1 квітня 1936 року — командир ескадрильї 1-ї бомбардувальної ескадри «Гінденбург», з 1 березня 1937 року — командир 1-ї групи 257-ї бомбардувальної ескадри, з 1 квітня 1939 року — начальник авіаційного командування «Берлін».

20 серпня 1939 року Конрад очолив 2-гу авіадесантну ескадру особливого призначення, а 15 червня 1940 прийняв командування бомбардувальною ескадрою «Бельке». Учасник Французької і Балканської кампаній. З 7 жовтня 1940 року — начальник 3-й контрольної комісії люфтваффе. 21 грудня 1940 року Конрад був призначений командувачем авіаційними з'єднаннями 11-го авіаційного (парашутного) корпусу. Учасник Критської операції. З 1 лютого 1943 року — командувач авіадесантними частинами 4-го повітряного флоту. 10 березня 1945 року призначений інспектором військових поповнень в Лейпцигу. 20 квітня 1945 року взятий у полон американськими військами, 11 липня 1947 року звільнений.

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Lothar Selke: Geschichte des Corps Frankonia zu Salzburg. Wien 1975, S. 108.
  • Reichswehrministerium (Hrsg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres. E.S. Mittler & Sohn, Berlin 1930, S. 153
  • Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 262.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в TracesOfWar