Герман Сергій Михайлович
| Сергій Герман | ||||
|---|---|---|---|---|
| Герман Сергій Михайлович | ||||
| Народився |
29 серпня 1952 (71 рік) м. Львів | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | аналітик, письменник | |||
| Alma mater | Українська академія друкарства | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | 2010 — до сьогодні | |||
| Жанр | нарис, повість, роман | |||
| Magnum opus | роман «Інґе» | |||
|
| ||||
Сергі́й Миха́йлович Ге́рман (Сергій Герман; нар. 29 серпня 1952, Львів) — журналіст, письменник, дипломат, альпініст, співробітник СБУ[1].
Біографія[ред. | ред. код]
Батько Сергія працював директором Львівської опери, наприкінці 1980-х рр. був директором клубу радянсько-польської дружби у Ґданську[1].
Сергій закінчив львівську середню школу №37 із французькою мовою навчання та редакторське відділення Українського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова (фах «видавнича справа та редагування»).
Працював журналістом в районній газеті «Ленінська зоря» (м. Миколаїв Львівської області). Журналістська діяльність пов'язана зі Львовом: газета «Ленінська молодь» (після 1990 — «Молода Галичина»), потім був головним редактором муніципальної газети «Ратуша», яку редагував із першого номера (2 жовтня 1990) і працював там до 1996 року (до переїзду в Київ). Після цього журналістикою не займався.
У Києві працював у Міністерстві закордонних справ України, у дипломатичних представництвах України за кордоном: у консульстві України в Гданську (Польща), першим секретарем і радником посольства України в Польщі, а також радником посольства в Грузії.
З 2005 року деякий час працював у НАК «Нафтогаз України», потім став одним із керівників департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення Служби безпеки України.
Літературні набутки[ред. | ред. код]
- Нариси (белетризована політична історія Польщі; складається з трьох політичних портретів: Бальцерович, Кваснєвський, Кшаклєвський) (2010);
- «ВМХ — повість про велосипед без сідла» (2011);
- Роман «Інґе» (2012) (про дружину Богдана Сташинського, вбивці Ребета й Бандери).
- Роман "Via Романа. Життя митрополита Андрея Шептицького" (2017).
- Роман "Готель Цитадель" (2021).
- Сергій Герман, Мар'ян Нищук. Капот під горизонтом: кіносценарій. Передмова Михайла Слабошпицького. // Київ. — 2019. — № 1—2. — С. 66—112.
Родина[ред. | ред. код]
- Дочка Мар'яна (нар. 1980)[джерело не вказане 158 днів].
- Дружина Герман Ганна Миколаївна (нар. 1959) — журналістка, політик.
- Прийомний син Микола[2] (1979—2015)[3].
- Син Роман (1992—2009)[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Інтерв'ю каналу TVi. Архів оригіналу за 6 червня 2013. Процитовано 23 червня 2013.
- ↑ Микола Володимирович Коровіцин, син Ганни Герман від першого шлюбу, до 2013 року змінив прізвище на Герман: Ганна Герман як дзеркало регіональної революції. Архів оригіналу за 15 серпня 2014. Процитовано 19 квітня 2013.
- ↑ Микола помер 17 вересня 2015 року у віці 36 років від інфаркту
- ↑ Роман загинув 15 червня 2009 року у віці 16 років у автокатастрофі на трасі Одеса—Київ
Джерела[ред. | ред. код]
- Літакцент [Архівовано 8 січня 2015 у Wayback Machine.]
- Незалежне інтернет-видання «Форпост»
- Цікава проза Сергія Германа [Архівовано 8 вересня 2013 у Wayback Machine.]
- Сергій Герман «Інґе» 2012
- Інтерв'ю «Телекритиці» [Архівовано 25 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Інтерв'ю каналу TVi
- Інтерв'ю газеті «Бульвар», 19.02.2013 [Архівовано 18 вересня 2013 у Wayback Machine.]