Глазовський район
| Глазовський район | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| рос. Глазовский район удм. Глаз ёрос | |||||
| |||||
.svg)
| |||||
| Основні дані | |||||
| Суб'єкт Російської Федерації: | Удмуртія | ||||
| Код ЗКАТУ: | 94210000000 | ||||
| Утворений: | 15 липня 1929 року | ||||
| Населення (2019[1]): | 15545 осіб | ||||
| Площа: | 2159,70 км² | ||||
| Густота населення: | 7,20 осіб/км² | ||||
| Телефонний код: | 7-34141 | ||||
| Населені пункти та поселення | |||||
| Адміністративний центр: | місто Глазов | ||||
| Сільських населених пунктів: | 123 | ||||
| Влада | |||||
| Адреса адміністрації: | 427620, Удмуртія, м. Глазов, вул. Молодої Гвардії, б. 22/а | ||||
| Голова місцевої думи: | Першин Ілля Іванович | ||||
| Голова району: | Дягелєв Юрій Миколайович | ||||
| Мапа | |||||
| |||||
.svg)
.svg)
Гла́зовський район (рос. Глазовский район, удм. Глаз ёрос) — муніципальний округ на півночі Удмуртії. Адміністративний центр — місто Глазов, яке не входить до складу району і утворює окремий Глазовський міський округ.
Географія[ред. | ред. код]
Глазовський район розташований на півночі Удмуртії. Межує з Кіровською областю, Ярським, Юкаменським, Красногорським та Балезінським районами. Площа округу становить 2160 км², з них 1030 км² відведені під сільськогосподарські угіддя, а 1000 км² — ліси, переважно хвойні.
Більшість території округу лежить у болотистій заплаві річки Чепци. Найбільші її притоки в межах округу — Убить, Сепич та Пизеп. Сянінське підземне водосховище наполовину забезпечує водою населення міста Глазова. Територія округу являє собою переважно горбисту рівнину, північ району розташований на Верхньокамській височині.
Основні корисні копалини — торф (здійснюється промисловий видобуток), вапняк, гравій, червона глина (використовуються у виробництві цегли та керамічних виробів[2]), пісок, є невеликі поклади нафти.
Історія[ред. | ред. код]
У IX–XIV століттях територію округу займала чепецька культура, найбільшою пам'яткою якої є городище Іднакар поблизу присілка Солдир. З XIV століття почався занепад цієї культури, можливо, через монголо-татарську навалу.
З кінця XVI століття землі стали заселяти удмурти, бесерм'яни, каринські татари та росіяни, які прибули з середньої Вятки та низин Чепци. Вартова книга 1615 року містить згадки про перші поселення на території сучасного округу (погости на Червоній Слудці та Солдирському городищі, присілок Богатирське тощо), у переписі 1678 року вперше згадується село Глазове. 1775 року Катерина II розпочала реформу місцевого управління, в рамках якої була створена система намісництв, підпорядкованих генерал-губернаторам. За указом сенату від 11 вересня 1780 року «Про запровадження Вятського намісництва з 13 повітів» був утворений Глазовський повіт, а село Глазове було перетворено на місто Глазов.
З XVIII століття на території Удмуртії починається масова місіонерська діяльність, яка мала на меті навернути удмуртів у християнство. До початку XX століття у Глазовському повіті діяло 6 благочинних округів, до кожного з яких входило від 10 до 15 парафій[3].
Під час громадянської війни на території Глазовського повіту йшли активні бої між білими військами та червоноармійцями. Один з боїв відбувся на Почашевській висоті поблизу присілка Почашево.
Глазовський район утворений 15 липня 1929 року згідно з постановою Всеросійського центрального виконавчого комітету. На момент утворення тут проживало 47 197 жителів у 212 населених пунктах. Того ж року на території району пройшла колективізація, в рамках якої було сформовано 163 колгоспи, якими оброблялося 12 577 га землі. Станом на 1929 рік у районі було 3 заводи — лісопильний, спирто-горілчаний та льонообробний.
У роки Другої світової війни 9117 жителів Глазова та Глазовського району були призвані до лав Червоної армії. На фронтах загинули 1974 жителі Глазова та 3926 селян з району. 600 колгоспників району брали участь у будівництві залізниці Іжевськ—Балезіно.
1950 року в районі було 93 колгоспи. У післявоєнні роки інтенсивно розвивалося сільське господарство, збільшилося поголів'я великої рогатої худоби (26 435 голів у 1979), забезпечення господарств тракторами та комбайнами, було досягнуто високих врожаїв зернових[4].
2021 року Глазовський район перетворено в муніципальний округ зі збереженням старої назви, усі сільські поселення були ліквідовані[5]:
| Поселення | Площа, км² |
Населення, осіб (2002[6]) |
Населення, осіб (2010[7]) |
Населення, осіб (2019[1]) |
Центр | Населені пункти |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Адамське сільське поселення | 68,40 | 1837 | 1734 | 1677 | Дом отдиха Чепца | 7 |
| Верхньобогатирське сільське поселення | 608,40 | 2402 | 1862 | 1526 | Верхня Богатирка | 18 |
| Гульоковське сільське поселення | 151,62 | 1112 | 1190 | 1135 | Гульоково | 11 |
| Качкашурське сільське поселення | 82,62 | 1190 | 1213 | 1223 | Качкашур | 9 |
| Кожильське сільське поселення | 177,65 | 2531 | 2315 | 2084 | Кожиль | 14 |
| Куреговське сільське поселення | 149,43 | 1234 | 965 | 756 | Курегово | 9 |
| Октябрське сільське поселення | 91,09 | 1980 | 1836 | 1690 | Октябрський | 10 |
| Парзинське сільське поселення | 90,58 | 1089 | 916 | 788 | Парзі | 9 |
| Понінське сільське поселення | 549,08 | 2626 | 2398 | 2016 | Поніно | 19 |
| Ураковське сільське поселення | 143,61 | 1499 | 1258 | 1045 | Ураково | 10 |
| Штанігуртське сільське поселення | 47,23 | 1292 | 1445 | 1605 | Штанігурт | 7 |
Туристичні об'єкти[ред. | ред. код]
На території округу розташовані 25 пам'яток[8], найбільшу цінність має археологічна пам'ятка IX-XIV століть всеросійського значення — Солдирське городище (Іднакар), середньовічний центр чепецьких земель.
В окрузі розташовано 20 природоохоронних територій, найбільш значущими з яких є кедровий гай у присілку Колевай, який має науково-пізнавальну та естетичну цінність, та ліс між присілками Адам та Заболотне, де трапляється багато рідкісних рослин, занесених до Червоної книги: лілія лісова, любка дволиста, коручка темно-червона тощо[9].
Єдиною архітектурною пам'яткою округу є садиба О. К. Іванової у присілку Бабино. Об'єктами культурної спадщини регіонального значення визнані пам'ятники та братські могили загиблим воїнам у населених пунктах Золотарьово, Кожиль, Кочишево, Портяново та Трубашур, пам'ятник В. І. Леніну у присілку Кочишево, бюст Йосипа Наговіцина у селі Октябрський та бюст загиблої стюардеси Н.Курченко у селі Поніно.
У 2005 році в присілку Адам було відкрито лижну базу з трасою, яка відповідає світовим стандартам[2].
Населені пункти[ред. | ред. код]
| № | Населений пункт | Населення, осіб (2002) |
Населення, осіб (2010) |
|---|---|---|---|
| 1 | Абагурт | 50 | 20 |
| 2 | Адам | 817 | 799 |
| 3 | Азамай | 28 | 40 |
| 4 | Алексієвський | 22 | 19 |
| 5 | Артьонки | 5 | 2 |
| 6 | Бабино | 63 | 56 |
| 7 | Бадзимшур | 14 | 12 |
| 8 | Березовий | 36 | 33 |
| 9 | Васильєво | 18[10] | 0 |
| 10 | Великий Лудошур | 63 | 67 |
| - | Верхній Колевай | 0 | - |
| 11 | Верхній Сепич | 61 | 27 |
| 12 | Верхня Богатирка | 179 | 171 |
| - | Верхня Кузьма | 0 | - |
| 13 | Верхня Слудка | 296 | 295 |
| 14 | Верхня Убить | 31 | 43 |
| 15 | Весьякар | 1 | 1 |
| 16 | Вильгурт | 24 | 23 |
| 17 | Главатських | 7 | 11 |
| 18 | Горд'яр | 37 | 17 |
| 19 | Горлиця | - | 4 |
| 20 | Гульоково | 384 | 386 |
| 21 | Дзякіно | 851 | 721 |
| 22 | Долгоєво | 0 | 3 |
| 23 | Дома 1143 км | 45 | 71 |
| 24 | Дома 1147 км | 3 | 1 |
| - | Дома 1157 км | 16[11] | - |
| 25 | Дома 1168 км | 11 | 8 |
| 26 | Дома 1169 км | 18 | 16 |
| 27 | Дома 1173 км | 11 | 6 |
| 28 | Дома 1177 км | 3 | 4 |
| - | Дома 1179 км | 0 | - |
| 29 | Дома 1181 км | 1[12] | 0 |
| 30 | Дома 1182 км | 9 | 3 |
| 31 | Дом отдиха Чепца | 767 | 711 |
| 32 | Дондикар | 306 | 256 |
| 33 | Єскіно | 37 | 25 |
| 34 | Заболотне | 26 | 29 |
| 35 | Зарізь | 11 | 17 |
| 36 | Золотарьово | 452 | 362 |
| 37 | Зотово | 17 | 13 |
| 38 | Іваново | 34 | 19 |
| 39 | Ізвиль | 5 | 5 |
| 40 | Ізошур | 56 | 35 |
| 41 | Кабаково | 93 | 77 |
| 42 | Карасево | 67 | 58 |
| 43 | Качкашур | 752 | 807 |
| 44 | Кельдиково | 36 | 18 |
| 45 | Кипка | 70 | 55 |
| 46 | Кляпово | 40 | 17 |
| 47 | Кожиль (присілок) | 839 | 840 |
| 48 | Кожиль (селище) | 58 | 12 |
| 49 | Колевай | 59 | 120 |
| 50 | Коротаєво | 286 | 220 |
| 51 | Коротай | 13 | 12 |
| 52 | Кортишево | 12 | 5 |
| 53 | Коршевіхіно | 29 | 14 |
| 54 | Коршуново | 40 | 11 |
| 55 | Котнирево | 16 | 9 |
| 56 | Кочишево | 438 | 400 |
| 57 | Курегово | 487 | 413 |
| 58 | Лекшур | 70 | 58 |
| 59 | Лумпашур | 28 | 10 |
| 60 | Люм | 556 | 428 |
| 61 | Ляпино | 5 | 5 |
| 62 | Макшур | 40 | 37 |
| 63 | Малий Лудошур | 177 | 180 |
| 64 | Миртиково | 18 | 12 |
| 65 | Митино | 120 | 83 |
| 66 | Нижній Колевай | 14 | 7 |
| 67 | Нижня Богатирка | 98 | 78 |
| 68 | Нижня Кузьма | 91 | 68 |
| 69 | Нижня Слудка | 64 | 46 |
| 70 | Нижня Убить | 28 | 19 |
| 71 | Нові Парзі | 41 | 45 |
| 72 | Озегвай | 77 | 33 |
| 73 | Октябрський | 1345 | 1256 |
| 74 | Омутниця | 217 | 198 |
| 75 | Отогурт | 282 | 205 |
| 76 | Парзі | 780 | 715 |
| 77 | Парзінське СПТУ № 7 | 55 | 44 |
| 78 | Паслоково | 26 | 25 |
| 79 | Педоново | 110 | 87 |
| 80 | Печешур | 5 | 3 |
| 81 | Пишкець | 47 | 36 |
| 82 | Поздеєво | 7 | 6 |
| 83 | Полдарай | 114 | 87 |
| 84 | Полинга | 25 | 67 |
| 85 | Полом | 58 | 32 |
| 86 | Помаяг | 36 | 19 |
| 87 | Поніно | 1508 | 1403 |
| 88 | Порпієво | 32 | 11 |
| 89 | Портяново | 41 | 22 |
| 90 | Пудвай | 109 | 81 |
| 91 | Пусошур | 332 | 306 |
| 92 | Роз'їзд Убить 1152 км | 19 | 1 |
| 93 | Роз'їзд Туктим 1181 км | - | 0 |
| 94 | Самки | 171 | 110 |
| 95 | Семеновський | 36 | 45 |
| 96 | Сепич | 44 | 29 |
| 97 | Сергієвка | - | 28 |
| 98 | Симашур | 83 | 83 |
| 99 | Солдир | 132 | 144 |
| - | Сороково | 0 | - |
| 100 | Сьова (присілок) | 15 | 3 |
| 101 | Сьова (селище) | 322 | 201 |
| 102 | Сяніно | 23[13] | 0 |
| 103 | Тагапі | 24 | 10 |
| 104 | Татарські Парзі | 129 | 123 |
| 105 | Тек | 14 | 3 |
| 106 | Трубашур | 345 | 334 |
| 107 | Тукбулатово | 141 | 120 |
| - | Тураєво | 0 | - |
| - | Тяпик | 0 | - |
| 108 | Удмуртські Ключі | 408 | 444 |
| 109 | Удмуртські Парзі | 46 | 43 |
| 110 | Умськ | 52 | 26 |
| 111 | Ураково | 163 | 142 |
| 112 | Усть-Пишкець | 62 | 43 |
| 113 | Усть-Пусошур | 2 | 2 |
| 114 | Чажайський лісоучасток | 421 | 203 |
| 115 | Чебершур | 5 | 4 |
| 116 | Чиргіно | 143 | 115 |
| 117 | Чура | 401 | 421 |
| 118 | Шалаші | 3[14] | 0 |
| 119 | Штанігурт | 986 | 1146 |
| 120 | Шудзя | 128 | 112 |
| 121 | Ягошур | 60 | 41 |
| 122 | Ягул | 30 | 22 |
| 123 | Якшино | 0 | 3 |
Населення[ред. | ред. код]
Населення округу складає 15545 осіб (2019, 17132 в 2010[15], 18792 в 2002). Чоловіки (станом на 2010 рік) становлять 47,6 % населення, жінки — 52,4 %.
Станом на 2009 рік 15 197 осіб мали право голосу, з них 3617 жителів у віці від 18 до 30 років, 7054 осіб є працездатними у віці понад 30 років і 4526 жителів району є пенсіонерами. Середня заробітна плата у районі станом на 2009 рік — 2625 рублів. 1545 мешканців Глазовського району є безробітними, що становить 14,5 % працездатного населення[16].
Національний склад населення станом на 2010 рік[17]:
| Народність | Чисельність, осіб |
% |
|---|---|---|
| Удмурти | 11370 | 66,37 |
| Росіяни1 | 4915 | 28,69 |
| Татари | 418 | 2,44 |
| Бесерм'яни | 72 | 0,42 |
| Українці | 56 | 0,33 |
| Інші2 | 162 | 0,94 |
| Особи, що не зазначили національності | 139 | 0,81 |
- ↑ З них козаків — 9 осіб
- ↑ Азербайджанці — 24 особи, вірмени — 22, башкири — 18, марійці — 17, чуваші — 16, німці — 13, цигани — 7, білоруси, узбеки — по 6, корейці, туркмени — по 5, молдовани — 4, комі, комі-перм'яки, поляки — по 3, греки, литовці, мордва — по 2, грузини, таджики, турки — по 1 особі, інші — 1 особа
Господарство[ред. | ред. код]
В окрузі є одне промислове підприємство — Торфопідприємство «Дзякіно» у однойменному селі, яке входить до складу ВАТ «Удмуртторф». Підприємство спеціалізується на видобутку та переробці торфу, дерево- та металообробці.
Сільське господарство представлене 17 сільськогосподарськими підприємствами та 11 селянсько-фермерськими господарствами. Основним напрямком діяльності сільськогосподарських підприємств району є м'ясо-молочне тваринництво. Обробляються зернові, кормові культури, картопля та овочі[18].
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Освіта[ред. | ред. код]
На території округу діють 23 школи, в тому числі 12 середніх, 6 основних та 5 шкіл-дитсадків. Працює дитячий будинок творчості та дитячо-юнацька спортивна школа. У селі Поніно діє дитяча школа мистецтв[19].
Культура[ред. | ред. код]
В окрузі діють районний будинок культури та 32 сільські будинки культури та клуби. Окружна бібліотека має 22 філії на території округу[19]. Діє історико-краєзнавчий комплекс при будинку культури присілка Кожиль, де виставлені експонати, пов'язані з культурою та звичаями північної Удмуртії.
В окрузі функціонують культурні центри чотирьох основних народів округу: центр удмуртської культури у присілку Золотарьово, центр російської культури у селі Октябрьский, центр татарської культури у присілку Татарські Парзі та центр бесерм'янської культури у присілку Отогурт[2].
Створений 1994 року народний фольклорний ансамбль «Іднакар» працює над розвитком удмуртської культури та є дипломантом міжнародних фольклорних фестивалів фінно-угорських народів[9]. В Удмуртії також відомі народні колективи «Дидиксін» з села Кожиль та «Чебершур» з села Парзі[3].
Охорона здоров'я[ред. | ред. код]
Мешканців округу обслуговують 5 лікарень та одна амбулаторія. На території округу працюють 33 фельдшерсько-акушерські пункти[19].
На території округу розташовані 5 дитячих оздоровчих таборів, дитяча дача. Також в окрузі розташовані зони відпочинку підприємств міста Глазова, зокрема, профілакторій ВАТ «Чепецький механічний завод» у селищі Дом отдиха Чепца.
У присілку Трубашур розташований «Комплексний центр соціального обслуговування населення Глазовського району», де проводиться комплексне лікування різними методиками — від медикаментозного до парафіно-озокеритолікування[2].
Персоналії[ред. | ред. код]
У присілку Омутниця народився Йосип Наговіцин (1888 — 1937) — радянський революціонер, перший керівник Удмуртії.
З Глазовського району родом 3 Герої Радянського Союзу
- Аркадій Логінов (1921 — 1987) — авіатор, родом з присілка Поздеєво
- Іван Опалев (1906 — 1956) — авіатор, уродженець присілку Удмуртські Ключі
- Олександр Пряженников (1922 — 1945) — артилерист, родом з присілка Артьонки.
Уродженцями Глазовського району є такі діячі науки і культури:
- Михайло Ворончихин (*1947) — актор, Заслужений артист Росії, родом з присілка Качкашур
- Олександр Наговіцин (1909 — 1952) — удмуртський поет та журналіст, відомий під псевдонімом Олександр Ерік, уродженець присілка Омутниця
- Олександра Перевощикова (1905 — 1995) — доктор медичних наук, Заслужений діяч науки Удмуртії, депутат Верховної Ради СРСР, перша удмуртка, яка здобула звання професора, родом з присілка Трубашур
- Карл Пономарьов (*1931) — доктор історичних наук, професор Удмуртського державного університету, міністр освіти Удмуртської АРСР
- Віктор Шибанов (*1962) — удмуртський письменник, кандидат філософських наук, член Правління Міжнародної асоціації фіно-угорських письменників, народився у присілку Котнирево
Уродженцем села Митино Глазовського району є Анна Кунаєва (*1985) — біатлоністка, триразова переможниця Універсіади[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2019 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ а б в г д Загальні відомості про Глазовський район[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
- ↑ а б В. С. Шудегова Краєзнавча робота Глазовської районної бібліотеки (рос.)
- ↑ Історія Глазовського району — Официальная Удмуртия[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
- ↑ Закон Удмуртской Республики от 29 апреля 2021 г. № 38-РЗ «О преобразовании муниципальных образований, образованных на территории Глазовского района Удмуртской Республики, и наделении вновь образованного муниципального образования статусом муниципального округа» - Электронный фонд правовых и нормативно-технических документов (рос.)
- ↑ Результати перепису населення 2002 року в Удмуртії (рос.) [Архівовано 2022-08-17 у Wayback Machine.]
- ↑ Результати перепису населення 2010 року в Удмуртії (рос.) [Архівовано 2022-08-17 у Wayback Machine.]
- ↑ Памятники истории и культуры (объекты культурного наследия) народов Российской Федерации. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 18 жовтня 2013.
- ↑ а б Пам'ятки Глазовського району — Официальная Удмуртия[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
- ↑ З них бесерм'яни — 72 %.
- ↑ З них удмурти — 81 %.
- ↑ З них удмурти — 100 %.
- ↑ З них удмурти — 83 %.
- ↑ З них росіяни — 100 %.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 3 січня 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Демографія Глазовського району — Официальная Удмуртия[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
- ↑ Національний склад населення Удмуртії згідно з переписом населення Росії 2010 року (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 жовтня 2013. Процитовано 18 жовтня 2013.
- ↑ Основні підприємства Глазовського району[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
- ↑ а б в Заклади соціальної інфраструктури Глазовського району[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Глазовський район |
- Глазовський район на сайті Державної ради Удмуртії (рос.)
- Глазовський район на сайті «Офіційна Удмуртія»[недоступне посилання з квітня 2019] (рос.)
- В. М. Чиркова Глазов ёрослэн азбукаез (удм.)
- Объекты культурного наследия (памятники истории и культуры) регионального (Удмуртской Республики) значения[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
- Кандалы для интуриста [Архівовано 8 листопада 2011 у Wayback Machine.] — Красное знамя, 6.11.2009
| ||||||||