Глибоке синє море (п'єса)
| Глибоке синє море | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. The Deep Blue Sea | ||||
| Жанр | Драма | |||
| Форма | п'єса | |||
| Автор | Теренс Реттіген | |||
| Мова | англійська | |||
| Опубліковано | 1952 | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія | |||
|
| ||||
«Глибоке синє море» (англ. The Deep Blue Sea) — британська п'єса Теренса Реттігена, написана і видана в 1952 році[1][2]. П'єса була вперше виконана в Лондоні 6 березня 1952 року під керівництвом Фріта Банбері і отримала похвалу актрисі Пеггі Ешкрофт, яка знялася разом з Кеннетом Мором[3]. У США театр Плімута поставив п'єсу в жовтні 1952 року з Маргарет Саллаван[4]. Згодом п'єса з Саллаван була перенесена в Бродвейський театр з прем'єрою 5 листопада 1953 року.
Різні відродження п'єси включали:
- 1971: Гілдфорд, з Ізабель Дін[en] в головній ролі[5]
- 1973: Ноттінгем, так само з Ізабель Дін
- 1993: Almeida Theatre[en], Лондон, з Пенелопою Вілтон і Лайнас Роуч[6][7]
- 1997: Royal Exchange, Manchester[en] з Сьюзан Вулдрідж[en] в ролі Естер Колліер і Девід Філдер в ролі містера Міллера. Директор Маріанна Елліот[en].
- 1998: Roundabout Theatre Company, Нью-Йорк, з Блайт Даннер, Едвард Херрманн і Девідом Конрадом
- 2003: Театр Річмонда, Лондон, з Гаррієтом Волтером, Нілом Стейсі, Робертом Порталом та Роджером Ллойдом Паком[8]
- 2008: Театр Арно, Гілдфорд, з Гретом Скаккі, Дугалдом Брюс-Локхартом і Саймоном Вільямсом[9]
- 2011: Playhouse в Західному Йоркширі, Лідс, c Максіном Піке[en] і Лексом Шрапнелем[10]
- 2011: Чичестерський фестиваль театру[en], з Амандою Рут, Ентоні Калфом і Джоном Хопкінсом[en][11]
- 2016: Національний театр, Лондон, з Хелен Маккрорі, Пітером Салліваном і Томом Берком[12]
Інша актриса, яка зображала Естер Колліер, — Пенелопа Кіт[en][13].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Sinfield, Alan, Out on Stage: Lesbian and Gay Theatre in the Twentieth Century. Yale University Press (New Haven, Connecticut, US), ISBN 0-300-08102-2, p 160 (1999).
- ↑ Lyn Gardner (26 травня 2016). Kenny Morgan review – tragic tale of Terence Rattigan's secret lover. The Guardian. Архів оригіналу за 10 липня 2016. Процитовано 9 липня 2016.
- ↑ Clifford A Ridley (30 березня 1998). 'Deep Blue Sea' Revived With Blythe Danner. The Philadelphia Inquirer. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 9 липня 2016.
- ↑ Joseph P Lorenz (15 жовтня 1952). 'The Deep Blue Sea' At the Plymouth. Harvard Crimson. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 9 липня 2016.
- ↑ Tom Vallance (8 серпня 1997). Obituary: Isabel Dean. The Independent. Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 9 липня 2016.
- ↑ Paul Taylor (13 січня 1993). Down in the depths of passion: The Deep Blue Sea - Almeida Theatre. The Independent. Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 9 липня 2016.
- ↑ Michael Billington (25 травня 2015). Great performances: Penelope Wilton in The Deep Blue Sea. The Guardian. Архів оригіналу за 22 червня 2016. Процитовано 9 липня 2016.
- ↑ Michael Billington (23 вересня 2003). The Deep Blue Sea (Richmond Theatre, London). The Guardian. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 9 липня 2016.
- ↑ Charles Spencer (10 березня 2008). The Deep Blue Sea: Swept away on an ocean of bitter tears. Telegraph. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 9 липня 2016.
- ↑ Lyn Gardner (23 лютого 2011). The Deep Blue Sea – review. The Guardian. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 9 липня 2016.
- ↑ Michael Billington (26 липня 2011). The Deep Blue Sea – review. The Guardian. Архів оригіналу за 22 травня 2016. Процитовано 9 липня 2016.
- ↑ Michael Billington (9 червня 2016). The Deep Blue Sea review – Helen McCrory blazes in passionate revival. The Guardian. Архів оригіналу за 22 червня 2016. Процитовано 9 липня 2016.
- ↑ Helena de Bertodano (1 листопада 2001). A natural air of authority. Telegraph. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 9 липня 2016.