Гловацька Катерина Іванівна
| Гловацька Катерина Іванівна | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
27 вересня 1921 Охтирка, Харківська губернія, Українська СРР |
| Померла |
4 січня 2001 (79 років) Київ, Україна |
| Громадянство |
 СРСР >  Україна |
| Національність | українка |
| Діяльність | письменниця |
| Галузь | філологія, літературознавство |
| Відома завдяки | літературний переказ міфів давньої Греції |
| Alma mater | Філологічний факультет Київського університету[d] |
| Науковий ступінь | кандидат філологічних наук |
| Знання мов | українська |
| Заклад |
Українське радіо (1945—1952) Видавництво «Веселка» (1957—1970) Київський інститут культури (1971—1982) |
| У шлюбі з | Гловацький Андрій Петрович |
| Діти | Пучкова Ірина Андріївна, Гловацька Наталія Андріївна |
Гловацька Катерина Іванівна (27 вересня 1921, Охтирка — 24 січня 2001, Київ) — українська філологиня, літературознавиця, перекладачка, письменниця, кандидатка філологічних наук (з 1959). Членкиня Спілки письменників СРСР (з 1982) й України (з 1984). Авторка переказів міфів давньої Греції, а також Гомерових «Іліади» й «Одіссеї».
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася 27 вересня 1921 року в місті Охтирці Сумської області в сім'ї професора, вченого-агронома, директора селекційної станції. Переїхавши до Києва, здобула середню освіту в школі № 13, а потім вступила до філологічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка. Війна перервала навчання. Перебувала в евакуації, працюючи у Ташкенті на військовому заводі. Після війни повернулася до Києва і змогла закінчити навчання в університеті. Згодом закінчила i аспірантуру: її вчителем був український вчений-літературознавечь Олександр Іванович Білецький. У 1957 році молодим кандидатом філологічних наук Катерина Гловацька прийшла працювати до Дитвидаву (згодом видавництво «Веселка») на посаду редактора. Вже на початку 60-х років вона очолила редакцію зарубіжної літератури видавництва «Веселка». Її ім'я найперше пов'язується з перекладацьким рухом 60-х років за збагачення мови перекладів, ініційований Миколою Лукашем та Григорієм Кочуром. Катерина Гловацька відстояла переклади своїх соратників та прогресивно мислячих перекладачів і підтримала мовний рівень перекладних видань «Веселки». У 1971 р. Катерині Гловацькій довелося піти з видавництва, через новий виток утиску української словесності.
З 1971 р. і до виходу на пенсію Катерина Гловацька викладала зарубіжну літературу та бібліографію на посаді доцента у Київському інституті культури.
Творчість[ред. | ред. код]
Вела літературну діяльність поза основною роботою. Найбільш відомими були авторизовані перекази Гомерових «Одіссеї» (1969, «Веселка») та «Іліади» (1974, «Веселка»). Після видання цих переказів Катерина Гловацька стала членом Спілки письменників України і продовжила роботу над античною тематикою. Вона переказала міфи стародавньої Греції (1977, «Веселка»). Ці твори витримали кілька накладів у «Веселці» та інших видавництвах.
Під час роботи у видавництві «Веселка» та в подальші роки Катерина Іванівна працювала на ниві української мови, перекладаючи твори відомих зарубіжних авторів — Г. Фалладу, Г. Вайзенборна, Ф. Дюрренматта, Е. Кестнера, Е.-М. Ремарка, Я. Корчаковську, Р. Лісковацького, Б. Келлермана, Г. Канта, К. Брукнера та ін.
Катерина Гловацька відома ще й як прозаїк; вона писала історичні есе про видатних людей в історії України: родину Симиренків «Роки мчать, змиваючи сліди», з якою була знайома з повоєнного часу (часопис «Київ», № 9–10, 1997); Юзефа Залуського, єпископа Київського XVIII ст. (часопис «Київ», № 9–10, 1999). За місяць до її раптової смерті побачила світ автобіографічна повість — «Повість про Бабу в червонім лахмітті» (часопис «Дніпро», № 11–12, 2000).
Список праць[ред. | ред. код]
Літературні перекази[ред. | ред. код]
- Гомерова «Одіссея» (1969, 1980, 2005, 2006, 2012, 2014);
- Гомерова «Іліада» (1974, 1981, 2005, 2012, 2014);
- Міфи Давньої Греції (1977, 1980, 1981, 1983, 1986, 1991, 2005, 2010);
- Крилатий кінь. Міфи Давньої Греції (1983).
Переклади[ред. | ред. код]
- з німецької
- Ганс Фаллада «Страшні гості» (1962)
- Вайзенборн Г. «Месник» (1964)
- Фрідріх Дюрренматт «Суддя та його кат» (1970, 1987, 1989)
- Брукнер К. «Золотий фараон» (1973)
- Еріх Кестнер «Еміль і детективи» (1978, 2011)
- Кант У., Родріан Ф., Пройс Г. Оповідання до збірки «Пантомель малює море» (1979)
- Аменда А. «Апасіоната» (1983) — у співавторстві з В. Шелестом;
- Кюхенмайстер К., Мейер Г. Оповідання до збірки «Зелен май» (1985)
- Еріх Марія Ремарк «На Західному фронті без змін» (1986, 2014)
- Кант Г. «Актовий зал» (1987)
- Кант У., Пройс Г. Оповідання до збірки «Глибокі сині сніги» (1989)
- Бернгард Келлерман «Танець смерті» (1990)
- Еріх Кестнер «Повісті» (1997)
- з російської
- Іван Єфремов «Зоряні кораблі» (1965)
- з польської
- Збігнєв Ненацький «Острів злочинців» (1967, 1970)
- Корчаковська Я. «Зустріч над морем» (1967)
- Лісковацький Р. «День сьомий і знову перший. Повернення з того берега» (1970)
- Левінська С. Ж. «Дві Альдони» (1998)
Власні твори[ред. | ред. код]
- 1974 — «Дар рідному народові»
- 1997 — «З фронтового блокнота»
- 1997 — «Роки мчать, змиваючи сліди»
- 1999 — «Його серце поховане в Житомирі»
- 2000 — «Повість про Бабу в червонім лахмітті»
Джерела[ред. | ред. код]
- Доценко Р. І. ГЛОВА́ЦЬКА Катерина Іванівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1.
- Жадько В. О. Гловацька Катерина Іванівна [Архівовано 5 травня 2021 у Wayback Machine.] // У пам’яті Києва: Довідник-посібник. — К.: Фенікс, 2007. — С. 193.