Глухівська співоча школа
Глу́хівська співо́ча шко́ла — спеціальна школа, що існувала в середині 18 століття у Глухові, яка готувала придворних співаків.
Школа була заснована за іменним указом імператриці Анни Іванівни від 1729 року і проіснувала до кінця 18 століття. Основною метою цієї школи було постачання професійних співаків до імператорського двору.
Щоб набирати із усієї Малої Росії із церковників, також із козацьких та міщанських дітей і з інших і утримувати завжди в тій школі до 20 осіб, вибираючи, щоб найліпші голоси були, і веліти їхньому регенту підучити київського і партесного співу, а котрі співу будуть навчені, тих щорічно ліпших присилати до двору її імператорської величності осіб по 10, а на їх місця знову таких набирати"[1]
Глухівська школа заклала міцний ґрунт для розвитку української національної культури, а також і для подальшого розвитку професійної культури Росії. Найвідомішими її вихованцями стали Бортнянський Дмитро та Березовський Максим, що піднесли українську музику на високий рівень.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Цитовано по вищезазначеному джерелу, с. 213
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Юр М. В. Глухівська школа співу та інструментальної музики [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 122. — ISBN 966-00-0405-2.
Література[ред. | ред. код]
- Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр: [монографія]: Ч.ІІ. — Івано-Франківськ, «Плай» 2012. — С.141
- Ольховський Андрій. Нарис історії української музики. — К.: Музична Україна, 2003.
Посилання[ред. | ред. код]
- Глухівська музично-співацька школа // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 469-470.