Глухівська фортеця
| Глухівська фортеця | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Київська брама Глухівської фортеці | ||||
|
51°40′29″ пн. ш. 33°54′48″ сх. д. / 51.67472° пн. ш. 33.91333° сх. д.Координати: 51°40′29″ пн. ш. 33°54′48″ сх. д. / 51.67472° пн. ш. 33.91333° сх. д. | ||||
| Статус | пам'ятка архітектури національного значення | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Розташування |
 Глухів | |||
| Тип будівлі | Фортеця | |||
| Засновано | Х-ХІ століття | |||
| Стан | Зруйнована | |||
  Глухівська фортеця (Україна) | ||||
 | ||||
Глухівська фортеця — це оборонні будівлі, що існували у XI—XVIII століттях і були центром згадки Глухова у Іпатіївському літописі як міста Київської Русі. У 1664 році під час походу Польщі на Лівобережжя фортифікаційні укріплення Глухова витримали навалу польсько-козацько-татарської армії. 1802 року фортеця була зруйнована, оскільки втратила своє військове та стратегічне значення. Єдине, що збереглося від колишньої моці — це Київська брама.
Історія[ред. | ред. код]
Глухівська фортеця була збудована у Х-ХІ століттях для захисту від ворогів.[1] Перша згадка про Глухів як фортецю датується 1152 роком. Спочатку укріплення були дерев'яними і розміщувалися на пагорбі лівого берегу річки Есмань.
З приходом чуми на глухівську землю 1352 року разом з населенням занепала й фортеця. Роботи з укріплення міста відновилися лише у 1635 році, коли тут панувала Польща.[2] Після поразки у січні 1664 року під Глухівськими бастіонами польсько-татарської армії короля Яна II Казимира від російсько-козацького гарнізону міста, на Лівобережній Україні встановився лад Московської Держави. 13 серпня 1685 року ця фортеця згоріла під час пожежі. Саме після цього в місті спорудили нову величезну загальноміську фортецю, що містила 5 брам.[3]
Ще у 1724 та 1749 роках фортецю реконструювали та відновлювали, надаючи їй нових обрисів та виду. Але в кінці XVIII століття вона остаточно втратила військове та стратегічне значення. Тому у 1802 році Глухівська фортеця була зруйнована, а 1808 року були зрівняні глибокі рови та фортечні вали.[3]
Опис фортеці[ред. | ред. код]
Міська фортеця мала вигляд земляних укріплень ламаної форми, в плані якої лежало історичне середмістя Глухова. Фортеця розміщалась на краю плато підвищеного лівого берега річки Есмані. Глухівська фортеця була обнесена з усіх боків потужними земляними валами з гарматними бастіонами та брамами.[4] Споруджені брами укріплення називалися за напрямками головних доріг: Київська, Московська, Путивльська, Білополівська, Михайлівська.[1] Загальна протяжність зовнішніх ліній міських укріплень була близько 2300 метрів.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки та посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б Стаття «Глухів», на сайті sevs24.narod.ru [Архівовано 21 квітня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ Історія Глухова [Архівовано 17 липня 2011 у Wayback Machine.] на сайті «Архітектурні та природні Пам'ятки України» [Архівовано 18 лютого 2022 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Стаття «Глухівська фортеця», на неофіційному сайті Глухова [Архівовано 2 листопада 2010 у Wayback Machine.]
- ↑ Гетьманська столиця Глухів [Архівовано 13 грудня 2007 у Wayback Machine.] на сайті Музеї України [Архівовано 15 липня 2011 у Wayback Machine.]
Джерела[ред. | ред. код]
- Стаття «Глуховская крепость XVII—XVIII ст.» на сайті our-travels.sumy.ua (Наши путешествия) (рос.)
- Вечерський В. В. Київська брама Глухівської фортеці [Архівовано 15 червня 2021 у Wayback Machine.] // Велика українська енциклопедія (дата звернення: 23.09.2020)
