Гнесін Георгій Гдалевич

|Батько= |Посада= |Діти= |Мати= |Дружина= |Чоловік=

Георгій Гдалевич Гнесін
Народився	6 квітня 1932(1932-04-06) Київ
Помер	23 жовтня 2016(2016-10-23) (84 роки)
Місце проживання	Київ
Країна	Україна
Діяльність	педагог
Alma mater	Київський політехнічний інститут
Галузь	матеріалознавство
Заклад	Інститут проблем матеріалознавства імені І. М. Францевича НАН України
Вчене звання	професор, член-кореспондент НАН України (18.05.1990)
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Науковий керівник	Францевич Іван Микитович
Відомі учні	13 кандидатів наук, один доктор наук
Членство	НАН України
Відомий завдяки:	створення нових керамічних матеріалів
Нагороди	премія НАН України ім. І. М. Францевича — 2001 премія НАН України ім. М. М. Доброхотова — 2010 Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Гео́ргій Гдалевич Гнесін (* 6 квітня 1932, Київ—23 жовтня 2016) — вчений в галузі матеріалознавства, 1971 — доктор технічних наук, 1982 — професор. Того ж року нагороджений Грамотою Президії Верховної Ради УРСР 1990 — член-кореспондент Національної академії наук України, двічі лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки — 1969, 1989. 2003 року нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, 2009 — Почесною грамотою Верховної Ради України. Лауреат премій Президії НАН України ім. І. М. Францевича 2001 року та ім. М. М. Доброхотова 2010 року.

Хронопис досягнень

1955 року закінчив Київський політехнічний інститут, працює в Інституті металокераміки та спецсплавів.

Потреби військово-промислового комплексу — передусім ракетно-космічної техніки — диктують необхідність в умовах СРСР створення принципово нових матеріалів, здатних працювати в екстремальних умовах теплових і механічних навантажень, також дії надзвукових газових потоків. Розв'язання цієї проблеми Гнесіним для КБ «Південне» у комплексі з іншими розробками в галузі створення технології матеріалів для космічної техніки відзначене однією з перших Державних премій України — в 1969 році. Цьому передувало впровадження в 1959—1961 роках технології ерозійно-стійких покриттів на графітових газоструменевих рулях, що регулюють вектор потоку продуктів згоряння в ракетних двигунах — на Челябінському електродному заводі.

Дослідження процесу силіціювання графіту стає стимулом для розробки принципово нового класу неорганічних матеріалів — не мали аналогів у світі в 1950—60-х роках — неоксидної кераміки. На першому етапі досліджень розроблено сімейство керамічних матеріалів зразка «самозв'язаного» карбіду кремнію та технологію реакційного спікання різноманітних — у тому числі великогабаритних (до 500 мм), виробів, які зайшли використання у металургії, хімічній і гірничо-збагачувальній промисловості, металообробці та інших галузях.

У 1967—1970 роках цю розробку Гнесін впровадив у виробництво на Броварському заводі порошкової металургії — для цього був споруджений спеціальний цех потужністю до 250 тонн на рік.

Тоді ж розробляв керамічні матеріали на основі нітридів кремнію і бору — відзначалися високою термічною стійкістю та постійністю діелектричних характеристик за умов аеродинамічного гальмування, ці дані дали можливість застосувати їх для виготовлення радіопрозорих оболонок носових частин і антенних вставок балістичних ракет.

1974 року в Інституті проблем матеріалознавства організовує відділ функціональних і високотемпературних матеріалів, одним з основних напрямів якого стали дослідження в галузі магнітної кераміки. Вислідком цього є промислове виробництво магніто-твердих феритів на заводі «Ферокерам» (м. Біла Церква).

Головною сферою наукових інтересів вченого був напрям, пов'язаний зі створенням нових неоксидних керамічних матеріалів на основі карбіду і нітриду кремнію. В 1978—1982 роках розвиток досліджень гарячого пресування нітриду кремнію завершився розробкою сімейства високоефективних інструментальних матеріалів (торгова марка «силініт») для обробки різанням термооброблених і гартованих сталей. Інжиніринг технології випуску непереточувальних різальних пластин із силініту забезпечив продаж ліцензії на їх виготовлення у Югославії і створення в місті Яйце в 1989—1991 роках спільного підприємства «НЕОКС» із серійного виробництва інструментальної кераміки.

У результаті масштабних досліджень Гнесіним електропровідності теплофізичних властивостей керамічних матеріалів на основі карбіду і нітриду кремнію з'явилися електроізолятори, резистори, електроди і пристрої для відбиття потужного інфрачервоного лазерного випромінювання неперервної дії. Ці роботи виконувалися для НПО «Астрофізика» і НДІ електрофізичного приладобудування. У 1989 році за успішне вирішення цих завдань Гнесін вдруге стає лауреатом Державної премії України у галузі науки і техніки.

Значних успіхів досяг в кооперації з інститутами НАН України і зарубіжними науковими організаціями — з використанням спільних міжнародних грантів. Так, у 1993—1998 роках — разом з Бескидським текстильним інститутом міста Бельсько-Бяла, Польща) виконана розробка великогабаритних бронеелементів — які відповідають конструктивним стандартам НАТО) — із самозв'язаного карбіду кремнію з текстильним покриттям, виготовленим на основі кевлару. Балістичні випробування цих елементів довели їхню вищу стійкість і живучість при меншій масі порівняно з аналогами, які випускаються у країнах НАТО.

В 1995—1999 роках у співробітництві з Інститутом проблем міцності НАН України створені зносостійкі нанокристалічні покриття на основі складних нітридів алюмінію, хрому і титану на керамічних різальних пластинах (силініт) та іонно-плазмова технологія їх нанесення — це дало змогу підвищити в кілька разів стійкість різців при обробці силумінів.

У 1994—2000 роках під його орудою вперше в світовій практиці здійснено синтез надстехіометричного твердого розчину вуглецю в карбіді кремнію і на цій базі розроблено технологію напівпромислових партій порошку. Із застосуванням техніки високих тисків і гарячого пресування отримано новий клас: надтвердих матеріалів, які характеризуються поєднанням високих параметрів твердості і тріщиностійкості. Дослідження виконувались у співпраці з Інститутом надтвердих матеріалів НАН України та рядом наукових закладів Росії, Великої Британії, США, Німеччини і Південно-Африканської Республіки. Результати цих робіт у 2001 році відзначені премією ім. І. М. Францевича НАН України.

Написав над 300 наукових публікацій, одинадцять монографій та довідників; його роботи захищені 63 авторськими свідоцтвами СРСР та патентом України — «Спосіб одержання великогабаритної бронепластини із самозв'язаного карбіду кремнію і великогабаритна бронепластина», 2005 — разом із Миколою Гадзирою. Працює над монографією «Історія матеріалів».

Під його керівництвом підготовлено 13 кандидатських і одна докторська дисертація.

Серед його робіт

• «Карбід кремнію, властивості та області застосування», 1975,
• «Карбідкермнієві матеріали», 1977,
• «Надтверді матеріали», 1980,
• «Спечені матеріали для електротехніки та електроніки», 1981,
• «Неметалічні тугоплавкі сполуки», 1985,
• «Безкисневі керамічні матеріали», 1987, 1990 — польською,
• «Керамічні інструментальні матеріали», 1991,
• «Ceramic- and Carbon-matrix Composites», 1992,
• «Неорганічне матеріалознавство (енциклопедичне видання в 2-х томах)», 2008—2010 року видання на конкурсі наукової книги МААН отримало «Гран-прі» за найкращу узагальнюючу наукову працю 2008—2009 років.
• «Матеріалознавці», 2010 — відомості про понад 700 вчених, інженерів, винахідників.

Література

• «Гнесін Георгій Гдалевич», Інститут проблем матеріалознавства.

Джерела

• Гнесін Георгій Гдалевич: Архів НБУ ім. В. І. Вернадського
• Гнесін Георгій Гдалевич, — Інститут проблем матеріалознавства
• Гнесін Георгій Гдалевич, — на сайті НАН України