Гогілашвілі Олександр Генріхович
| Олександр Гогілашвілі | |
|---|---|
| Олександр Генріхович Гогілашвілі | |
 | |
| Заступник міністра внутрішніх справ | |
| 26 вересня 2019 — 13 грудня 2021 | |
| Президент | Володимир Зеленський |
| Прем'єр-міністр |
Олексій Гончарук Денис Шмигаль |
| Народився |
26 грудня 1973 (50 років) м. Тбілісі, Грузія |
| Громадянство |
 Росія (з 2003) Україна (з 2019) |
| Національність | грузин |
| Alma mater | Львівський університет бізнесу та права |
| У шлюбі з | Марія Левченко |
| Діти | син Давид |
| Нагороди | |
Олександр Генріхович Гогілашвілі (нар. 26 грудня 1973, м. Тбілісі, Грузія) — український та російський підприємець, кандидат у майстри спорту з дзюдо[1]. Заступник міністра внутрішніх справ України (з 25 вересня 2019[2] по 13 грудня 2021 року). Боєць батальйону «Шаман».[3]
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 26 грудня 1973 року в столиці Грузії — Тбілісі.
Працював вихователем у дошкільному навчальному закладі м. Ростова-на-Дону (1995—1996, Російська Федерація), підприємцем (1996—2000), керівником зі зв'язків з громадськістю в громадському благодійному фонді соціальної адаптації колишніх наркозалежних «Ісход» (2000—2010, м. Ростов-на-Дону), продюсером дитячого телеканалу «ТБН» (2008—2010, за сумісництвом).
У 2010 році перебрався до України[4]. Працював керівником зі зв'язків із громадськістю київського Центру здорової молоді (2010—2012), у київській громадській організації «Міжнародна антинаркотична асоціація» (2012—2019). Займався волонтерською діяльністю[1].
25 вересня 2019 року призначений заступником Міністра внутрішніх справ України[2]. Закінчив Львівський університет бізнесу та права (2019 — облік та оподаткування, 2020 — право)[1].
13 грудня 2021 року Кабінет Міністрів України звільнив його з посади заступника Міністра внутрішніх справ України[5].
24 лютого 2022 року з початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну приєднався до батальйону "Шаман"[6]. Псевдо — «Сідней» («Sydney»)[7]. Брав участь у боях за Гостомельський аеропорт[8].
Родина[ред. | ред. код]
Дружина — Марія Валентинівна Левченко[9] (нар. 1983), помічниця Володимира Зеленського[10][11][12]. Син — Давид Олександрович Гогілашвілі (нар. 16 травня 2016 року).
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден «За заслуги» III ступеня[13],
- нагрудний знак Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України «За сприяння протидії наркозлочинності»,
- Почесна грамота МВС України,
- медаль «За жертовність і любов до України».
Критика[ред. | ред. код]
Журналісти інтернет-видання виявили на сторінці Олександра Гогілашвілі в російській соціальній мережі «Однокласники» фотографію з депутатом Держдуми РФ Миколою Валуєвим[14]. Зі свого боку Гогілашвілі зазначив, що познайомився з політиком, коли працював продюсером дитячого телеканалу «ТБН». «Так і познайомилися, я взагалі давно займаюся соціалкою — це не робота, це частина мого життя, саме життя. Микола запропонував займатися соціалкою в просуванні його безоплатних шкіл боксу по Ленінградській області, до того ж я займався спортом, на тому, власне, й зійшлися. Разом займалися онкохворими дітками, я привозив до них зірок спорту й кіно. Це був непростий час для мене: душевний розлад щодня від побаченого й пережитого, діти, у яких не було шансів. Загалом, звідти і фотографії», — пояснив Гогілашвілі[10].
За даними журналістів, з 2003 року Олександр Гогілашвілі має російське громадянство[15], українське громадянство отримав у 2015 році після одруження[16]. Гогілашвілі заперечив, що має російське громадянство і заявив, що українське отримав у 2019 році[17].
8 грудня 2021 року Гогілашвілі влаштував «розбірки» з поліцейськими на блокпості на в'їзді до м. Краматорська, під час вимоги пред'явити документи[18]. Інцидент викликав значний резонанс[19]. Гогілашвілі спочатку відсторонили від посади заступника Міністра, а згодом звільнили. За даними журналіста Юрія Бутусова, під час подорожі до Краматорська використовував бронеавтомобіль, який посольство США надало ГУР МО, та охорону Міністерства оборони[20].
12 грудня 2021 року, на скандал за участю Гогілашвілі відреагував Президент України, який повідомив, що той має бути звільненим. Наступного дня Гогілашвілі було звільнено[21].
У грудні 2021 року, агенства Bihus.Info і «Слідство. Інфо» повідомили, що Гогілашвілі проживає разом із родиною керівника Головного управління розвідки Міноборони Кирила Буданова в будинку В'ячеслава Стрелковського, якого в ЗМІ називають організатором низки великих конвертаційних центрів на мільярди гривень[22].
28 грудня 2021 року Державне бюро розслідувань розпочало два кримінальні провадження проти заступника міністра внутрішніх справ Олександра Гогілашвілі, повідомив ексглава парламенту Дмитро Разумков. За його словами, йдеться про досудове розслідування за фактом можливого вчинення ексзамом глави МВС службового підроблення за ч. 1 ст. 366 КК України, а також за фактом можливого перевищення службових повноважень при перетині блокпоста на Донеччині[23].
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Магдик, Н. «Ти що, о**ший, чи що?!»: нові факти та відео скандалу з Гогілашвілі [Архівовано 12 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Сьогодні. — 2021. — 12 грудня.
- ↑ а б Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року № 917-р «Про призначення Гогілашвілі О. Г. заступником Міністра внутрішніх справ України [Архівовано 6 грудня 2019 у Wayback Machine.]»
- ↑ Колишній заступник міністра воює в елітному спецназі - політолог, Апостроф, 4 липня 2022
- ↑ Російське громадянство, дружина з «Кварталу» і орден «За заслуги». Що відомо про звільненого заступника голови МВС Гогілашвілі?. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 14 грудня 2021.
- ↑ Заступника голови МВС Гогілашвілі звільнили, Радіо Свобода, 13.12.2021. Архів оригіналу за 13 грудня 2021. Процитовано 13 грудня 2021.
- ↑ Кирило Володимирович. www.facebook.com (укр.). Процитовано 3 жовтня 2022.
- ↑ Колишній заступник міністра воює в елітному спецназі - політолог. Архів оригіналу за 3 жовтня 2022. Процитовано 3 жовтня 2022.
- ↑ Altman, Howard (1 липня 2022). Meet The Shadowy Ukrainian Unit That Sabotages Targets Inside Russia. The Drive (англ.). Процитовано 3 жовтня 2022.
- ↑ Гогілашвілі Олександр Генріхович. PEP (Національний публічний діяч). ГО Центр протидії корупції. 6 грудня 2021. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
- ↑ а б Олег Панфілович, Марія Жартовська (19 вересня 2019). На місце заступника Авакова претендує спікер «антинаркотичної асоціації». Його дружина — помічниця Зеленського. Бабель (укр.). Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 28 грудня 2019.
- ↑ Президент заявив, що кумів на важливі посади не призначає. Укрінформ. 20.05.2020. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
- ↑ Хто такий Олександр Гогілашвілі / Назар Чорний // #Букви : досьє. — 2021. — 11 грудня, 20:54. — Дата звернення: 12.12.2021. — Цитата: «У скандалі на блокпості в Донецькій області за участі заступника міністра внутрішніх справ Олександра Гогілашвілі найбільшою білою плямою є сам герой скандалу, про особу якого сказати було б нічого, якби не його дружина».
- ↑ Указ Президента України від 30 жовтня 2020 року № 478/2020 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Замом Авакова может стать сотрудник антинаркотической ассоциации [Архівовано 28 грудня 2019 у Wayback Machine.] // Ліга. Новини. — 2019. — 19 вересня.
- ↑ Заступник глави МВС Гогілашвілі має російський паспорт – розслідування. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 14 грудня 2021.
- ↑ "Єдине є**ало", російський паспорт і дружина в ОП: все, що відомо про скандального Гогілашвілі. 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 14 грудня 2021.
- ↑ «Я не живу з Кирилом Будановим. Так, ми йдемо в Європу, але не все так сумно». Ексзаступник голови МВС Олександр Гогілашвілі вперше прокоментував усі звинувачення та розповів про життя в Росії — велике інтервʼю. babel.ua (укр.). Процитовано 18 березня 2023.
- ↑ "Ви не бачите хто я": заступник Монастирського влаштував "розборки" на блокпості. 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 14 грудня 2021.
- ↑ Зеленський сказав звільнити з МВС чоловіка своєї секретарки Гогілашвілі після скандалу. BBC News Україна. 12.12.2021. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12.12.2021.
- ↑ "Їздити на броньованому автомобілі з озброєною охороною - такого привілею не має навіть міністр оборони. Що робив Гогілашвілі в зоні ООС - треба з'ясувати", -Бутусов. Цензор.нет (укр.). Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 14 грудня 2021.
- ↑ Гогілашвілі звільнили з МВС після скандалу. ВВС. 13 грудня 2021. Архів оригіналу за 13 грудня 2021.
- ↑ Гогілашвілі живе в маєтку організатора конвертцентрів і ділить його з керівником ГУР — ЗМІ [Архівовано 17 грудня 2021 у Wayback Machine.], УП, 16 грудня 2021
- ↑ ДБР завело два кримінальні провадження проти одіозного заступника міністра МВС. 28.12.2021, 20:27. Архів оригіналу за 28 грудня 2021. Процитовано 28 грудня 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
- Гогілашвілі звільнили за власним бажанням — розпорядження Кабміну [Архівовано 13 грудня 2021 у Wayback Machine.]// Укрінформ, 13.12.2021
- Кабінет міністрів звільнив Олександра Гогілашвілі з посади заступника міністра внутрішніх справ [Архівовано 14 грудня 2021 у Wayback Machine.]// Портал МВС України, 13.12.2021
- Гогілашвілі звільнили з МВС після скандалу [Архівовано 13 грудня 2021 у Wayback Machine.]// BBC News Україна, 13.12.2021
Олександр Гогілашвілі у соцмережі «Facebook»[недоступне посилання]- Александр Гогилашвили [Архівовано 12 грудня 2021 у Wayback Machine.] // my.рейтинги.(рос.)
- Гогілашвілі Олександр Генріхович [Архівовано 12 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Портал МВС.
- Декларація [Архівовано 12 грудня 2021 у Wayback Machine.]
