Гойтемир Ауховський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гойтемир Ауховський
чеч. ГIойтемар
Народився 1810
Kalininauld, Казбеківський район, Дагестанська АРСР, РСФРР
Помер 1853
Учасник Кавказька війна

Гойтемир, Гойтемир Ауховський (чеч. Гӏойтемир, Таьштемиран кӀант ГӀойтемир) — чеченський полководець[1][2], уродженець Ауха. Начальник кавалерії Імамата[2][3][1]. У 1844—1847, 1850—1853 роках був наїбом Аухівського округу, вважався одним з кращих наїбів Шаміля. В 1870 Гойтемир загинув в одному з боїв в Червленной. Похований у селі Саясан. За національністю — чеченець[2].

Кавказька війна[ред. | ред. код]

Могила Гойтемира Ауховського у Саясані

У 1851 році Хаджі-мурат у своїх свідченнях називав Гойтемира одним з кращих наїбів імама Шаміля. Хронологічний журнал військових дій на лівому фланзі Кавказької лінії з 23 травня по 6 червня 1846 року відзначав інтенсивні дії наїба Гойтемира в районі Амір-Аджі-юрта, Умахан-юрта, де російські війська зазнали значних втрат під час наступальних дій амірівців[4].

19-27 квітня 1846 року Гойтемир брав участь у бою з загонами генерал-лейтенанта Лабінцева на річці Яриксу.

Також здійснював рейди на Хасавюрт і на фортецю Внєзапная.

У ніч із 19 на 20 1846 року Гойтемир Ауховський, не знаючи ще, що у Ярик-су перебувають російські війська, зібрав загін з наміром відбити худобу в байрам-аульців чи бата-юртовців. У ньому було 300 кінних, до 600 піших горян і одна гармата. О 8-й годині ранку Гойтемир Ауховський побачив російський табір. Після кількох гарматних пострілів, з одного й іншого боку, Гойтемирові повідомили, що дві роти російської піхоти без зброї прямують до річки Ярик-су. Залишивши перед табором піхоту, Гойтемир зі всією кавалерією та гарматою атакував дві російські роти. Проте, російни, незважаючи на 8 гранат, пущених до них, зустріли чеченців опором.

Тим часом підполковник Тіммерман, бачачи, що Гойтемир Ауховський зробив напад на російську колону, залишивши в таборі дві роти при одній гарматі, направив одну роту і сотню козаків зі зброєю на допомогу колоні. У цей час штобс-капітан Рудонівський, який був у прикритті фуражирів, відправивши обоз назад до фортеці Внєзапная, також висунувся на допомогу атакованим російським ротам. Помітивши, що з усіх боків збігаються російські війська, Гойтемир швидко пішов у ліси[5].

25 травня для прикриття вирубки лісу правому березі річки Ярик-су було вислано з табору батальйон піхоти. О 9-й годині ранку по обидва боки річки з'явилися горяни; зав'язавши правому березі перестрілку з батальйоном. З лівого боку проти табору Гойтемир висунув гармату. Батальйон повернувся на позицію. Гойтемир, з'єднавши весь загін на правому березі, висунув піхоту з гарматою проти табору, в з кавалерією залишився на височині. У цей час з Чир-Юрта до Внєзапної прибув підполковник Косоротов зі зведеним батальйоном з двох рот Апшеронського та двох рот Дагестанського піхотних полків, сотнею козаків донського № 28 полку при двох гірських гарматах. Почувши постріли в таборі на річці Ярик-Су, підполковник Косоротов рушив туди. Гойтемир, помітивши акцію підполковника, всією масою рушив проти нього і за 6 верст від табору на Злодійській балці зав'язав з ним перестрілку. Підполковник Тіммерман водночас вислав із табору три роти єгерського полка ген. ад'ют. кн. Чернишова з однією гарматою під командою капітана Кириленка.

Щоб мати можливість мати всю пересувну артилерію при русі військ, генерал-майор Козловський зробив наказ, щоб із Внєзапної до табору були доставлені фортечні гармати: напівпудовий єдиноріг, 12-ти фунтова гармата, двопудова мортира і кегернова морка.

Гойтемир розташувався в Аджи-Гірей-Юрті, трохи більше 4 верст від російського табору правому березі Ярик-Су і постійно робив атаки, то табір, то колони. Пославши в Баташ-Юрт за двома гарматами Донської козацької № 1 батареї, та в очікуванні артилерії та снарядів з Внєзапної Козловський зранку висунув піхоту на позицію та зайнявся вирубуванням лісу. Аухівці вели зав'язали перестрілку з козацькими пікетами. Близько полудня близько ста кінноти горян збили російські пікети. Козловський висунув із табору 9 рот єгерського полка з трьома гарматами. Тиск кінних горян посилювався, і тим часом, як вони бавилися перестрілкою з російським пішим ланцюгом, Козловський збудував за піхотою козаків двома ешелонами, приєднавши до козаків гармату Донської № 1 батареї, що щойно прибули до табору. Генерал-майор Козловський повів козаків в атаку, наказавши піхоті їх підтримати. Військовий старшина Донського козачого 28 полку Бірюков на чолі з першим ешелоном вискочив на останній уступ до Аджи-Гірей-Юрта і несподівано став над табором Гойтемира; другий ешелон з гарматою було зупинено на іншому уступі.

Свіжа кіннота горян прийняла втікачів, їх піхота швидко кинулася займати ліси та яри у фланзі козаків. Козловський наказав першому ешелону відступити. Гряни насідали на відступаючих. На другому уступі піхота росіян здалася. Тоді Козловський наказав підполковнику Тіммерману з однією колоною зайняти ліву висоту, а капітану Кириленку з іншою колоною, що була на тому уступі, де стояв другий ешелон козаків, піти на підкріплення відступаючим.

Гойтемир скориставшись порізаною місцевістю та перелісками, наказав своїй піхоті забігати у фланги і в тил, ймовірно очікуючи, що й піхота стане відступати. Але генерал-майор Козловський, зібравши і влаштувавши козаків за піхотою і приєднавши до себе дві роти Подільського єгерського полку, що прибули з Внєзапної з гарнізонною артилерією та снарядами, провів спільну атаку. За чверть години вже на полі битви не залишилося жодного ворога. Значок Гойтемира та 20 трупів залишились у руках окупантів.

Гойтемир один без усякої допомоги втікав від кумиків та козаків по лівому березі Ярик-су. Його кінь виніс його, і він врятувався. Піші аухівці, що так зухвало забігали у фланги росіян, були частиною порубані козаками, частиною багнетами скинуті з урвищ. В Аджі-Гірей-Юрті знайдено запас чуреків, балагани та запалені саклі.

Надмогильний камінь Гойтемира Ауховського у Саясані

Після поразки при Аджи-Гірей-Юрті Гойтемир запрошував Талгіка, Саїбдулу та Атабая зібрати загони і прибути до нього, але отримавши відмову, подався до Шаміля, і ніби Шаміль наказав негайно всім зібратися, оголосивши при цьому, що він сам прибуде в Аух[5].

25 травня 1846 року, Гойтемир прибув район річки Ярик-су, тим часом частини російських військ на чолі з підполковником Косоротовим зайняли фортецю Внєзапная.

Зіткнення з мюридами сталося у Злодійській балці. Через те, що до Косоротова поспішала допомога, Гойтемир відступив у гори[6].

В одному з боїв з загоном Козловського, Гойтемир звернувся до своїх сусідніх наїбів Талгіка, Атабая та Саїбдула за допомогою, але так її і не дочекався, тому що останні відмовили йому в цьому. Однак відомо, що сам Шаміль наказав їм допомогти Гойтеміру, і сам обіцяв висунутись на допомогу з військами з Дагестану, але теж не прийшов Гойтемиру на допомогу[7].

У Східній Чечні — Аусі по річці Акташ існувало укріплення Гойтемирівської брами (чеч. Гӏойтемаран ков), побудоване наїбом Гойтеміром Ауховським[8][9][10][11][12][13].

Пам'ять[ред. | ред. код]

На середину 1994 р. у столиці Чеченської Республіки Ічкерія з'явилася вулиця, названа на честь наїба Гойтемира Ауховського (Наіб Гӏойтамаран Урам)[14].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б История Чечни. checheninfo.ru. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 24 грудня 2020.
  2. ↑ а б в ЧЕЧНЯ. Какую роль играли чеченцы в имамате Шамиля?. ИА Чеченинфо (рос.). Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 24 грудня 2020.
  3. ↑ 1841 г. Чеченцы и армия Шамиля. Портал "Абрек". Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 24 грудня 2020.
  4. ↑ Дадаев Юсуп Усманович «Наибы и мудиры Шамиля» с. 171
  5. ↑ а б «Журнал военных происшествий на левом фланге Кавказской линии с 23 мая по 6 июня 1846 года». 6 июня 1846 г. Архів оригіналу за 24 грудня 2015. Процитовано 23 грудня 2015.
  6. ↑ Царские и шамилевские крепости в Дагестане (Б. И. Гаджиев, 2006)
  7. ↑ 284. «Журнал военных происшествий на левом фланге Кавказской линии с 23 мая по 6 июня 1846 года». 6 июня 1846 г. Архів оригіналу за 24 грудня 2015. Процитовано 23 грудня 2015.
  8. ↑ Академия наук Чеченской Республики Институт гуманитарных исследований История Чечни с древнейших времен до наших дней В четырех томах Том III Грозный ФГУП "ИПК «Грозненский рабочий» 2013 .
  9. ↑ Чеченцы в Русско-Кавказской войне
  10. ↑ АРАБСКИЕ ПИСЬМА ШАМИЛЯ В СЕВЕРО-ОСЕТИИ. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 грудня 2015.
  11. ↑ Глава 13. Первые победы и первые потери. Архів оригіналу за 24 березня 2016. Процитовано 13 липня 2022.
  12. ↑ История Войска Донского. Картины былого Тихого Дона
  13. ↑ ИЗМЕНЕНИЯ В ТАКТИКЕ РОССИЙСКОГО КОМАНДОВАНИЯ В ЧЕЧНЕ В СЕРЕДИНЕ XIX ВЕКА — тема научной статьи по истории и историческим наукам, читайте бесплатно текст научно-исследовательск…. Архів оригіналу за 24 грудня 2015. Процитовано 23 грудня 2015.
  14. ↑ К двухсотлетнему юбилею Грозного: урбанонимия и микротопонимия. Статья 1. Классификация урбанонимов и этапы их переименования © 2017 Головлёв Алексей Алексеевич. Архів оригіналу за 11 травня 2018. Процитовано 10 травня 2018.

Помилка цитування: Тег <ref> з назвою «Istoiya Chechnya», визначений у <references> в групі «», нічого не містить.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гойтемир_Ауховський&oldid=39696176