Голик Віталій Якимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Голик Віталій Якимович
Народився 1918(1918)
місто Богуслав Київської губернії, тепер Київської області
Помер 1983(1983)
місто Київ
Національність українець
Військове звання полковник
Партія КПРС
Нагороди Орден Вітчизняної війни I ступеняОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Червоної Зірки

Віталій Якимович Голик (1918(1918), місто Богуслав Київської губернії, тепер Київської області — березень 1983, місто Київ) — радянський діяч державної безпеки, секретар Вінницького обкому КП(б)У, полковник (19.10.1955).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині рахівника. У 1936 році закінчив середню школу в місті Богуславі Київської області.

З 1936 року працював піонервожатим дитячої комуни (колонії) імені Кірова міста Богуслава.

У липні 1937 року вступив до Українського комуністичного інституту журналістики в Харкові.

Член ВКП(б) з травня 1940 року.

Після закінчення інституту з серпня 1940 року працював секретарем редакції, заступником редактора газети «Червоний прапор» міста Коломиї Станіславської області. З липня 1941 року — слюсар-електрик військових заводів міста Костянтинівки Сталінської області і міста Великий Токмак Запорізької області. З жовтня 1941 року — секретар редакції Салобелянської районної газети Кіровської області РРФСР.

З грудня 1941 року служив у Червоній армії червоноармійцем 864-го стрілецького полку 131-ї стрілецької дивізії, потім був секретарем редакції дивізійної газети «За Родину» Сталінградського фронту. Учасник німецько-радянської війни.

З грудня 1942 року — секретар підпільного обласного комітету ЛКСМУ, член бюро підпільного обласного комітету КП(б)У, комісар партизанського полку імені Котовського 1-ї Житомирської дивізії імені Щорса.

З травня 1944 року — заступник завідувача відділу пропаганди та агітації Вінницького обласного комітету КП(б)У.

З листопада 1945 до липня 1948 року навчався у Вищій партійній школі при ЦК ВКП(б).

У липні 1948 — січні 1951 року — заступник завідувача, завідувач відділу пропаганди та агітації Сталінського обласного комітету КП(б)У.

1 лютого — серпень 1951 року — секретар Вінницького обласного комітету КП(б)У.

З серпня 1951 року — в органах державної безпеки. 23 серпня — 14 листопада 1951 року — заступник начальника 1-го Управління Міністерства державної безпеки СРСР. З 15 січня до 1 березня 1952 року — в.о. заступника начальника, з 1 березня 1952 до 17 березня 1953 року — заступник начальника 1-го Головного управління (нелегальна розвідка) Міністерства державної безпеки СРСР.

9 травня — 21 вересня 1953 року — заступник начальника Управління МВС Української РСР по Харківській області.

21 вересня 1953 — 5 червня 1954 року — начальник Управління МВС Української РСР по Житомирській області.

5 червня 1954 — 13 січня 1960 року — начальник Управління КДБ при РМ Української РСР по Житомирській області.

13 січня 1960 — грудень 1962 року — начальник Управління КДБ при РМ Української РСР по Сталінській (Донецькій) області.

13 квітня 1963 — 2 березня 1966 року — начальник Управління КДБ при РМ Української РСР по Волинській області.

17 березня 1966 звільнений у відставку.

З травня 1966 року працював заступником завідувача, з квітня 1970 до січня 1979 року — завідувачем відділу Президії Верховної ради Української РСР.

З січня 1979 року — персональний пенсіонер у місті Києві.

Помер на початку березня 1983 року в Києві.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]