Головко Дмитро Володимирович
| Дмитро Головко Дмитро Володимирович Головко | ||
|---|---|---|
 Молодший сержант | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
21 червня 1997 м. Ланівці, Тернопільська область, Україна | |
| Смерть |
16 березня 2022 (24 роки) с. Мощун, Київська область, Україна | |
| Національність | українець | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014-2022 | |
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Національна гвардія | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Дмитро Володимирович Головко (21 червня 1997, м. Ланівці, Тернопільська область, Україна — 16 березня 2022, с. Мощун, Київська область, Україна) — український військовослужбовець, молодший сержант, помічник начальника групи застосування спеціальних засобів взводу РХБЗ захисту роти бойового забезпечення Першої Президентської бригади оперативного призначення імені Гетьмана Петра Дорошенка Національної гвардії України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2022, посмертно).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 21 червня 1997 року в місті Ланівцях на Тернопільщині. Мешкав в Ланівцях (Тернопільщина) та Ірпені (Київщина).
Від 2014 року проходив службу у складі Національній гвардії України. З початком російського вторгнення в Україну став на захист Батьківщини.
Загинув 16 березня 2022 року поблизу села Мощун в Київській області, в результаті вогнепального поранення, коли колону, в якій він перебував, обстріляли окупанти[1].
Залишилася дружина та син.
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден «За мужність» III ступеня (27 грудня 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ П'ятимісячний Ярчик ніколи не побачить свого тата-Героя. Тернопільщина прощається з Дмитром Головком
- ↑ Указ Президента України від 27 грудня 2022 року № 890/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела[ред. | ред. код]
- Ірина Белякова, П'ятимісячний Ярчик ніколи не побачить свого тата-Героя. Тернопільщина прощається з Дмитром Головком [Архівовано 4 червня 2022 у Wayback Machine.] // 20 хвилин Тернопіль. — 2022. — 24 травня.
- Оксана Цвик, На Тернопільщині попрощалися із військовослужбовцем Дмитром Головком [Архівовано 25 травня 2022 у Wayback Machine.] // Суспільне Новини. — 2022. — 24 травня.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |