Головкін Гаврило Іванович
Гаврило Іванович Головкін (1660, Москва — 25 липня 1734, там же) — російський державний діяч та дипломат, граф, перший канцлер Російської імперії (з 1709 року) і перший президент Колегії закордонних справ, перший кабінет-міністр.
| Гаврило Іванович Головкін | |
|---|---|
| Гавриил Иванович Головкин | |
 | |
| Канцлер Російської імперії | |
| 1709 — 1734 | |
| Монарх | Петро I, Катерина I, Петро II, Анна Іванівна |
| Попередник | Посада заснована |
| Наступник | Посада вакантна, Черкаський Олексій Михайлович |
| Президент Колегії закордонних справ | |
| 1717 — 1734 | |
| Монарх | Петро I, Катерина I, Петро II, Анна Іванівна |
| Попередник | Посада заснована |
| Наступник | Остерман Андрій Іванович |
| Голова Посольського приказу | |
| 1706 — 1717 | |
| Монарх | Петро I |
| Попередник | Шафіров Петро Павлович |
| Наступник | Посада скасована |
|
| |
| Народився |
1660 Москва |
| Помер |
25 липня 1734 Москва |
| Відомий як | дипломат, політик, державний діяч, міністр |
| Країна | Російська імперія |
| Рід Головкіни | |
| Батько | Q126058227? |
| Мати | Q126060810? |
| У шлюбі з | Domna Divovad |
| Діти | Головкін Михайло Гаврилович |
| Нагороди |
   |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія[ред. | ред. код]
Походив з старовинного дворянського роду. Син боярина Івана Головкіна, який був двоюрідним братом по матері цариці Наталії Наришкіної, матері Петра I[1].
З 1677 року — стольник при царевичі Петрі Олексійовичу. Під час Стрілецького бунту 1682 року особисто вивіз Петра з охопленої заколотом Москви до Троїцького монастиря, чим заслужив довіру молодого царя. З 1689 року — начальник Царської майстерної палати. Під час «Великого посольства» 1697 року залишився в Москві, де працював у Посольському приказі.
У 1706 — 1717 роках — начальник Посольського приказу[1]. У 1708 році займався слідством по справі Кочубея. З 1707 року — граф Священної Римської імперії[2], з 1709 року — граф Російського царства (з 1721 року — Російської імперії). Із 1709 року — канцлер. Керував укладенням Ніштадтського мирного договору зі Швецією (1721). У 1721 році виступив ініціатором присвоєння Петру I титулу імператора.
З 1717 року і до самої своєї смерті — президент Колегії закордонних справ. Після смерті Петра став членом Верховної таємної ради[3]. У 1726 році разом з Остерманом виступив ініціатором укладання військово-політичного союзу з Австрійською імперією. У 1730 році брав активну участь у приведенні до влади імператриці Анни Іванівни, при чому спершу підписав «Кондиції» про обмеження її влади, але через ворожнечу з Долгорукими відмовився від них.
Похований у Миколаївській церкві Висоцького монастиря в Серпухові.
Нагороди[ред. | ред. код]
Нагороджений орденами Андрія Первозванного, Святого Олександра Невського, Білого орла (Річ Посполита).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Головкин, Гавриил Иванович // Энциклопедический словарь — СПб.: Брокгауз — Ефрон, 1893. — Т. IX. — С. 72.
- ↑ Головкин Гавриил Иванович. www.hrono.ru. Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 11 січня 2022.
- ↑ Гавриил Иванович Головкин | Государственное управление в России в портретах (ru-RU) . Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Головкин, Гавриил Иванович // Энциклопедический словарь — СПб.: Брокгауз — Ефрон, 1893. — Т. IX. — С. 72.
- Герцог Лирийский. Записки о пребывании при Императорском Российском дворе в звании посла короля Испанского // Россия XVIII в. глазами иностранцев. — Л., 1989. — С. 248.
- Біографія [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.]