Голубок бурий
| Голубок бурий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Geotrygon montana (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Columba montana Linnaeus, 1758 Oreopeleia montana (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Голубок бурий[2] (Geotrygon montana) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає в Мексиці, Центральній і Південній Америці та на Карибах.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 19-28 см, вага 77-152 г. Довжина крила становить 13,2–14,8 см, довжина хвоста 5,2–5,7 см, довжина дзьоба 13–14 мм, довжина цівки 21-29 мм, розмах крил 33-38 см. Виду притаманний статевий диморфізм.
У самців лоб іржасто-рудий або рудувато-коричневий, тім'я і шия мають пурпуровий відблиск. Шия, спина, плечі, надхвістя і стернові пера рудувато-коричневі з пурпуровим відблиском. Покривні пера крил більш блискучі, махові пера коричнюваті, тьмяні. Підборіддя і горло охристі, на щоках бліді охристі смуги. обличчя, шия і груди жовтувато-рожеві, живіт, боки і покривні пера хвоста рожевуваті. Нижні покривні пера хвоста тьмяно-коричневі, хвіст має округлу форму. райдужки оранжеві або жовті, навколо очей плями червоної шкіри. Дзьоб червонуватий, на кінці більш темний, лапи червоні.
Самиці мають більш яскраве забарвлення, верхня частина тіла у них оливково-коричнева, відблиск на ній відсутній. Лоб попелястий, тім'я коричневі або темно-зеленувато-коричневі, смуги на щоках менш помітні. Шия і обличчя охристі, груди і боки оливково-коричневі, живіт коричневий. Забарвлення молодих птахів подібне до забарвлення самиць Представники підвиду G. m. martinica мають більші розміри, ніж представники номінативного підвиду[3].
Таксономія[ред. | ред. код]
В першій половині 18-го століття бурий голубок був описаний і проілюстрований низкою натуралістів, зокрема Джоном Реєм у 1713 році[4], Гансом Слоуном у 1725 році[5] і Джорджем Едвардсом у 1743 році[6]. Коли у 1758 році шведський натураліст Карл Лінней випустив десяте видання його праці "Systema Naturae", він помістив бурого голубка разом з іншими голубами в рід Голуб (Columba). Він придумав для нього біномінальну назву Columba montana і процитував більш ранніх авторів. Пізніше бурого голубка було переведено до роду Голубок (Geotrygon).
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють два підвиди:[7]
- G. m. martinica (Linnaeus, 1766) — Малі Антильські острови;
- G. m. montana (Linnaeus, 1758) — від Мексики до північно-східної Аргентини, Великі Зондські острови і острів Тринідад.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Бурі голубки живуть в підліску вологих рівнинних і гірських тропічних лісів, сухих тропічних лісів, на плантаціях. Віддають перевагу густим лісам з товстим шаром лісової підстилки. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті до 2600 м над рівнем моря. Живляться насінням, дрібними плодами, червами, комахами та їх личинками, жуками і равликами, яких шукають на землі. Сезон розмноження різниться в залежності від регіону, зокрема на Тринідаді він триває з лютого по липень, а в Перу і Болівії з серпня по грудень. Гніздо являє собою платформу з гілочок, встелену корінцями і сухим листям, розміщується на сухому пні, на горизонтальній гілці дерева, на ліані або в підліску, зазвичай на висоті до 150 см над землею. В кладці 1-2 охристих яйця. Інкубаційний період триває 10-11 днів, пташенята покидають гніздо через 10 днів після вилуплення, що є досить коротким терміном для птахів подібного розміру. За пташенятами доглядають і самиці, і самці.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Geotrygon montana. Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 15 травня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ David Gibbs (30 червня 2010). Pigeons and Doves: A Guide to the Pigeons and Doves of the World (вид. A&C Black). ISBN 9781408135563. Процитовано 16 липня 2018.
- ↑ Ray, John (1713). Synopsis methodica avium & piscium (Latin) . London: William Innys. с. 183. Архів оригіналу за 13 травня 2022. Процитовано 15 травня 2022.
- ↑ Sloane, Hans (1725). A Voyage to the Islands Madera, Barbados, Nieves, S. Christophers and Jamaica : with the natural history of the herbs and trees, four-footed beasts, fishes, birds, insects, reptiles, &c. of the last of those islands. Т. 2. London: Printed for the author. с. 304, Plate 261. Архів оригіналу за 15 травня 2022. Процитовано 15 травня 2022.
- ↑ Edwards, George (1743). A Natural History of Uncommon Birds. London: Printed for the author, at the College of Physicians. с. 119 Plate 119. Архів оригіналу за 15 травня 2022. Процитовано 15 травня 2022.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 15 травня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
- "National Geographic" Field Guide to the Birds of North America ISBN 0-7922-6877-6
- Handbook of the Birds of the World Vol 4, Josep del Hoyo editor, ISBN 84-87334-22-9
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |