Голубок фіолетовий
| Голубок фіолетовий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Geotrygon violacea (Temminck, 1809) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Oreopelaia violacea | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Голубок фіолетовий[2] (Geotrygon violacea) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 20–24,5 см, вага 93–159 г. У самців тім'я сірувато-лілова, обличчя сірувато-біле, задня частина шиї і плечі блискучі, фіолетові або аметистові. Решта верхньої частини тіла коричнева з пурпуровим відблиском. Горло і груди білі з фіолетовим відтінком, живіт білий, боки охристі. Очі жовтувато-карі або оранжево-карі. Самиці мають більш тьмяне забарвлення, задня частина шиї і плечі у них мають фіолетовий відблиск. Обличчя і горло сіруваті, шия і груди коричневі з фіолетовим відтінком, очі карі.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють два підвиди:[3]
- G. v. albiventer Lawrence, 1865 — від Нікарагуа до північної Колумбії і Венесуели;
- G. v. violacea (Temminck, 1809) — від Суринаму до східної Бразилії, Парагваю і північно-східної Аргентини.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Ареал фіолетових голубків сильно фрагментований. Вони мешкають у Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Венесуелі, Еквадорі, Гаяні, Суринамі, Бразилії, Болівії, Аргентині і Парагваї. Вони живуть у підліску вологих рівнинних тропічних лісів і на плантаціях. Зустрічаються на висоті до 1650 м над рівнем моря. Живляться насінням, плодами і дрібними комахами, яких шукають на землі. Гніздо є платформою з гілочок. У кладці 1-2 яйця.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Geotrygon violacea. Архів оригіналу за 21 вересня 2021. Процитовано 15 травня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 15 травня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |